Перша публічна миколаївська бібліотека з'явилася 11 листопада 1881 року. Тоді фонд бібліотеки налічував 4600 книжкових томів. У 2024 році вона має назву "Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека". В ній зберігається понад 40 тисяч екземплярів старовинних книг та стародруків.
Про це йдеться у відео "Історія миколаївського трамвая", що опубліковане на каналі Платформи MY ART та створене за підтримки Українського культурного фонду.
Влітку 1881 року під назвою "Час і нам мати громадську бібліотеку" виходить друком невеличка брошура-додаток до газети "Миколаївський Вісник", кажуть у відео. Тоді до миколаївців зверталися тогочасний міський голова Михайло Парізо де ла Валетт, історик-краєзнавець Григорій Ґе, інженер та педагог Володимир Рюмін.
На той час у Миколаєві існували бібліотеки при навчальних закладах, де була спеціалізована література для студентів, бібліотека обсерваторії, деякі приватні заклади, але доступ до цих книг був або обмежений, або надто дорогий, йдеться у відео.
"Розлоге звернення мало спровокувати публічну дискусію, об'єднати зацікавлених містян, а, головне, переконати військового губернатора Михайла Манганарі видати дозвіл на будівництво".
Зі слів авторів відео, днем народження громадської бібліотеки вважається 11 листопада 1881 року, коли було затверджено її статут.
"Проте статутом бібліотеці заборонялося мати власне приміщення, і накопичуючи фонди, вона постійно переїжджала з місця на місця 13 років. Поки у грудні 1894 року не відкрилася будівля на розі Спаської та Різдвяної, що її зараз ми знаємо, як міський Палац урочистих подій", — оповідається в історії.
Гроші на будівництво — 9 000 карбованців, надав меценат, який на початку бажав залишитись анонімним. Проте у міському зібранні точилися суперечки, у тому числі через те, що бібліотеку планувалося будувати на місці міського саду.
Анонім змушений був розкритися — ним виявився відставний підполковник Олександр Нужнов. До оголошених дев'яти тисяч він додав ще три, вже у вигляді позики. 27 грудня 1894 року, будівля спроєктована архітектором Євгеном Штукенбергом офіційно відкрилася.
За статистикою, що вказують у відео, фонд бібліотеки налічував 4600 книжкових томів. Річний абонемент обходився у п'ять карбованців. Він дозволяв безперешкодно користуватися читацькою залою та брати щомісяця дві книжки додому. За книжки взяті додому передбачалася застава в один-два карбованці.
"Аби упорядкувати фонди, бібліотека друкувала каталоги. Так можна дізнатися, що наприкінці 19 сторіччя миколаївці читали Дікенса, Конан Дойла, Гете, Данте, журнали та інші періодичні видання, у тому числі англійською та французькою".
З 1900 року бібліотека отримала дозвіл влаштовувати публічні лекції та концерти. Вона виступала артпростором, а також стала ще одним джерелом прибутку. До 1903 року фонди бібліотеки збільшилися до 15 000 томів. Фонди також поповнювали благодійники. Вдова Миколи Аркаса передала частину його домашньої бібліотеки.
Збільшення фонду загострило питання про зберігання книг, зазначають в оповіді. Плани розбудови нової філії не справдилися через Першу світову війну. У 1913 році було вирішено добудувати до бібліотеки нове крило. У грудні 1920 році громадська бібліотека була націоналізована і змінила свою назву на Миколаївську центральну бібліотеку.
"Керувати бібліотекою став завідувач, а не правління. Штат працівників скоротився з 17 до 5. Фонди були переглянуті, літературу, що вважалася забороненою або класово ворожою, вилучили", — розповідають про історію бібліотеки.
У 1964 році, через остаточний брак місця для зберігання фондів, бібліотека переїхала у нову будівлю, розміщену в червоному будинку недобудованого театру Миколи Лебедєва.
У 2024 році бібліотека має назву "Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека". В ній зберігається велика колекція старовинних книг та стародруків, загальною кількістю понад 40 тисяч екземплярів, які вивчаються у сховищах бібліотеки та у музеї книги.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, TikTok, Facebook та Instagram.