Воїни миколаївської 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського станом на 26 жовтня продовжують наступальну операцію на Курському напрямку. Військові відбивають російські атаки, попри постійні обстріли та спроби прорвати оборону.
Про відбиття одного з наступів росіян на Курщині військовослужбовці розповіли у пресслужбі бригади.
"Стрільба велась з різних видів зброї: кидались гранати, РПГ, кулемети"
Військовослужбовець Дмитро каже, він та його побратими отримали завдання вийти на позицію і зайняти оборону, щоб прикрити відхід поранених бійців. "Ми прибули на точку, провели розвідку боєм. І якраз по рубежу сутички з противником ми зайняли рубіж оборони. Стрільба активно велась з різних напрямків, але ми вели вогонь у відповідь, тому до себе їх не підпускали. Але потім, коли повз нас проїхала ворожа техніка, ми зрозуміли, що ситуація загострюється", — розповідає чоловік.
Морпіх каже, з побратимами зрозуміли, що потрапили в оточення, тому що стрільба була з усіх напрямків.
"Велась з різних видів зброї: кидались гранати, РПГ,Ручний протитанковий гранатомет кулемети. Ми розуміли, що ситуація склалась доволі таки непроста. У полон здаватись ніхто не хотів, і було прийнято колективне рішення — прийняти вогонь на себе для того, щоб забрати з собою максимальну кількість росіян", — пригадує він.
Дмитро розповідає, коли прилетіли дві українські касетні ракети, довкола все почало вибухати. Каже, якою б критичною ситуація не здавалась, але всі зраділи, що росіян ліквідували. За його словами, моральний дух побратимів покращився, бійці були готові вести бій далі.
"Ті, хто міг тримати зброю і вести бій, йшли попереду. Поранені йшли в колоні позаду. Тобто авангард, колона. І таким методом ми просувалися вперед".
Бійці рухалися до точки евакуації по відкритому полю, тримаючи великий інтервал один від одного, каже Дмитро.
"Їх було дуже багато у порівняні з нами"
Ще один морпіх Юрій згадує, завдання було дістатись до "точки".
"Нас підбили. Ми зайняли кругову оборону, нас обстрілювали міномети. Ми все-таки дійшли до "точки", знайшли. Бо їх чотири машини, по-моєму, тоді заїхало. Їх (росіян — ред.) було дуже багато у порівняні з нами", — говорить воїн.
Юрій відзначає злагодженість дій морських піхотинців.
"Командир чітко давав команди, він робив свою роботу. Кулемети крили, як належить, друг друга міняли, ніхто не розгубився, поранених відтягували. Все було злагоджено, поранені заряджали набої", — перелічує військовий.
Пригадує, як росіяни почали обстрілювати будинок, де перебували українські воїни.
"Переважна сила противника почала "гепати" в хату з РПГ. І хата горіла, ми розуміли, що в нас мало шансів вийти звідти. Нас закидали гранатами через димар, дірки, вікна, двері. В полон би не здалися, але полягли б у тому домі всі", — говорить боєць 36-ї бригади.
"До нас підібралися дуже близько. Я тільки зроблю простріл, одразу прошиває стіну, одразу туди прилітає. Одразу все: РПГ, кулемет валить туди. Вже бачив, що стіна не витримує, вже кулі проходять крізь стіну. Потім загорівся дім"
У той момент чоловік думав про ранених, БК, побратимів, які були позаду.
"Не міг повернутися навіть на них глянути, тому що був контроль сектора. Деяких людей поранило. Треба було дивитися і вверх, і по вікнах, і вліво, і вправо. Там не було часу думати, треба було діяти", — говорить морський піхотинець.
Також Юрій відзначив застосування артилерії по позиціях російських військових.
"Командир чітко наводив їх, куди треба стріляти. Арта засипала. І в певний момент ми просто вийшли, саме перед тим, як хата повністю рухнула. Ми вийшли й вирішили йти до кінця: або ми, або нас. Після удару арти вийшов якраз момент, поки вони оговтуються. Вони розгублені, бігають, не знають, що їм робити. І нам в той момент вдалося вийти. Саме на це був розрахунок — ефект несподіванки", — говорить військовий.
Розповідає, як вдалося у той момент обійти підрозділи армії РФ.
"Ми їх трошки обдурили. Нам вдалося обійти трошки по кругу. Але потім ми нарвалися на їхніх. Вони не стали вступати з нами в бій. Ми спитали "пароль". Він був неправильний. Мабуть, їх було небагато, тому що злякалися та не пішли з нами в бій. І ми пішли своєю дорогою. Також не стали вступати в бій, тому що багато було поранених. Треба було думати про них", — пояснює Юрій.
Говорить, згодом за українськими захисниками приїхала машина задля евакуації. Вивезли і поранених.
"Коли навіть приїхали до точки, все одно не вірили, що ми звідти вийшли. Морська піхота не здається в полон, хай знають. Не ті ми пацани. Все буде Україна!"
"Страшно було, скільки там росіян далі, бо вони, як зомбі"
Морський піхотинець 36-ї бригади Олександр розповідає про оборону позицій під час наступу росіян. "Я перший вступив у бій, і у мене заклинив кулемет. Кажу: "У мене проблема". Беру гранату з кулеметом, починаю перебігати по секторах. Відкотився до своїх, владнав цю проблему і далі зайняв позицію, почав "крити". Спочатку один, потім другий. Вони були під контролем, бо мене ще побратим позаду контролював. Я почав бій, в мене клин, я їх не добив. Одного добив, а другого ні. Ну, і побратим допоміг", — пригадує Олександр
"Страшно було, скільки там їх далі, бо вони, як зомбі. Прямо за три метри від дому кидає в нас гранати, виходить і кричить: "Здавайтесь!" І коли це пробабахало, в мене аж дихання відкрилося друге. Якраз чітко все по координатах. Артилерії плюс великий. Якби не арта, ми б там і залишилися".
Згадує, як за вказівками командира з інтервалами почали відходити.
"І знову їхня арта почала нас переслідувати. Піхоту їхню відбили. А арта їхня з "пташками" ще працювала по нас. Завдяки злагодженню і тому, що нас натаскали. Завдяки тим, хто поділився з нами досвідом: командирам відділення і командуванню (бригади — ред). Це нам багато плюсів дало", — говорить Олександр.
Морпіх також відзначив дії командирів, тих, хто ділиться бойовим досвідом та медикам, які допомагають при евакуації поранених.
Військовослужбовці 36-ї бригади говорять, що воюють заради родин та український народ, розуміючи, що багато хто віддав своє життя за захист країни. А також мріють про тишу, спокій та злагоду у мирний для України час.
Що відомо про бої в Курській області
- 6 серпня у Росії заявили, що українські війська прорвали кордон, зайшли на територію Курської області та почали там своє просування.
- 15 серпня стало відомо, що Україна створила військову комендатуру в Курській області РФ, її очолив генерал-майор Едуард Москальов.
- Операція в Курській області Російської Федерації (РФ) дозволила "відволікти" на цей напрямок 40 тисяч російський військових з українських територій.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, TikTok, Facebook та Instagram.