У селі Українка, що на Миколаївщині, попри зруйновану техніку і знищене стадо корів продовжує працювати сільськогосподарський виробничий кооператив — на ньому сіють та збирають врожай. Проте відновити довоєнний рівень виробництва, станом на четверте жовтня, підприємство не може.
Про це кореспондентам Суспільного розповіла голова правління кооперативу Людмила Голуб.
На полях сільськогосподарського виробничого кооперативу у селі Українка сіють озимі зернові, завершують збирання соняшника. Врожай цієї культури, каже керівниця Людмила Голуб, рекордно низький через спекотне літо — 10-12 центнерів з гектара.
"Я пам’ятаю, колись була посуха, то була дотація, субсидії були від держави. Поки що ніяких допомог немає. Єдине – зараз відкрита державна допомога на постраждалі землі. Там на певні області по тисячі гривень на гектар. То ми також подали туди документи й чекаємо рішення обласної комісії, а потім Мінагрополітики, чи отримаємо ми цю допомогу, або не отримаємо. Документи подані, чекаємо", — говорить жінка.
Єдину допомогу, каже Людмила Голуб, отримали від американського благодійного фонду "Жнива перемоги".
"Це фонд у нас в Україні, але він функціонує завдяки Говарду Баффету. Це американський меценат, який для українських аграріїв закупив техніку і роздає її у безплатне користування фермерам України. Особливо у ті регіони, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації. Ми вже другий рік поспіль користуємося цією допомогою", — розповідає Людмила.
У кооперативі наразі 25 працівників, каже Людмила Голуб. За її словами, чотирьох чоловіків з колективу мобілізували. Більшість тих, хто лишився — пенсіонери.
До 2022 року на фермі було 267 корів, з них 130 дійних, каже Людмила Голуб. За словами жінки, наразі через бойові дії залишилося 20 корів, їх тримають для збереження стада.
"Молоко не здаємо, а випоюємо телятам. Молока дуже мало, тому що посуха, знову ж таки, соковитих кормів немає. Годуємо сіном, соломою, трохи даємо дерті, концентрованих кормів. Ну, їм ще місяця немає, цим телятам. Сіна їм даю, підстеляю соломкою"
Доярка Валентина Кравченко розповіла, що працює у господарстві 30 років. Нині її обов’язок – доглядати за коровами та телятами. Трьом новонародженим вранці і ввечері дає по три літри молока, двічі на день доїть корів.
"Ромашка її звать. Ну, трошки вередлива вона. Завжди всіх уперед веде, як пасеться. Бо я ще, крім того, що дою, і пасу корів", — каже вона.
Людмила Голуб говорить, у 2024 році намагалися отримати державну допомогу на поголів’я, але одразу після подання заявки надійшла відповідь, що гроші вже закінчилися.
"Я просто цього не розумію. Існує Єдиний державний реєстр тварин, там видно поголів’я, яке є в Україні. Хіба не можна запланувати — хай це буде не по сім тисяч, але по три тисячі, по дві тисячі, але це буде на кожне господарство", — говорить голова правління кооперативу.
Заступник міністра аграрної політики і продовольства України Денис Башлик розповів телефоном, що Державний аграрний реєстр працював зі збоями через дуже велику кількість одночасних звернень від аграріїв.
"Були навіть цифри від 120 до 200 тисяч кліків на секунду у системі. Насправді, це дуже велике навантаження для будь-якої системи. Але тут є нюанс: потрібно розуміти, що ця допомога надається "хвилями". Тобто, відповідно до постанови Кабінету міністрів України є можливість, грубо кажучи, тим, хто не отримав у цю "хвилю", отримати допомогу у наступну хвилю. Це, на мою думку, значно кращий підхід, ніж розподілення пропорційно наявних грошей", — пояснює Денис Башлик.
За словами заступника Міністра, кошти надаються міжнародними партнерами.
"І всі кошти, які надаються міжнародними партнерами, вони надаються з умовами. Тобто, ця умова, що "хто перший прийшов, той перший отримав" — це не виключно наш підхід. Це також підхід європейців, які нам допомагають".
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.