У часи потрясінь культура є не лише відображенням реальності, а й джерелом натхнення та сили для народу. Український театр звертається до складних тем: поневолення, сили, самобутності. Концепція поеми "Великий льох" Тараса Шевченка вкорінена в українську історію та культуру. Саме це прагнули передати актори глядачам — силу української ідентичності через призму історії.
Виставу "Великий льох" презентували в Миколаєві актори київського театру "Вільні" у рамках фестивалю "Мельпомена Таврії". Детальніше про театр й підготовку до виступу журналістам Суспільного розповіла режисер театру Олександра Кісілевська.
Чому саме "Великий льох"
"Ми давно хотіли зробити якесь етно. І тому, коли ми шукали, то обирали щось непопулярне. І знайшли “Великий льох” Тараса Шевченка, якого немає в шкільній програмі, про який дуже мало хто чув".
Льох або по-іншому погріб — підземна споруда, яку використовували для зберігання продуктів та цінних речей. Наші пращури будували схованку так, щоб вона була прихована від сторонніх очей. Часто розміщували на городі, де стороннім важко було її знайти.
Режисер Олександра Кісілевська каже, "Великий льох" Шевченка додає цьому образу глибокого символізму — це не просто підземне сховище, а метафора, як символ української ідентичності.
"Я думаю, що ми, українці, зараз маємо кричати. Багато хто починає говорити українською, читати іншу літературу, крім тої, що вивчав у школі. І ми ніби от народилися як нація під час цієї війни. І якраз про це (вистава — ред.): щоб з нами не робили у різні часи, історія повторюється. Він (Шевченко — ред.) же пише там, що всі вони хотіли від нас одного — зламати, дізнатись, у чому наш секрет", — говорить Олександра.
Поема-містерія "Великий льох" розповідає про трагедії українського народу, пов'язані з його історичними подіями. Оповідь складається з трьох частин — "Три душі", "Три ворони" і "Три лірники".
У першій частині три душі дівчат очікують, допоки буде розкопаний льох у Суботові, саме тоді святий Петро має впустити їх до Раю. Кожна душа починає розповідати про свій гріх. Далі йдеться про трьох ворон, які зловтішаються над тим, що вони накоїли у світі, зокрема в Україні. Третя частина оповідає про лірників-калік, які йдуть співати у Суботів про Богдана Хмельницького. Великий льох розкопують три дні, а замість очікуваних скарбів від Хмельницького знаходять кістки померлих людей.
"Так малий льох в Суботові Москва розкопала! Великого ж того льоху ще й не дошукалась", — уривок з поеми "Великий льох" Шевченка.
Акторка Інна, яка грає у виставі, додає, великий льох України — це наші цінності, нематеріальна спадщина, генетична пам'ять, ідентичність, яку Москва так і не розкопала.
Про театр "Вільні" й підготовку до вистави
Режисер театру "Вільні" Олександра Кісілевська з 2004 року навчається акторської майстерності. У 2010 закінчила режисуру й вирішила не тільки грати на сцені, а й створювати.
"Я грала у різних театрах, ставила вистави, імпровізації, викладання тощо. Я дуже багато про "Мельпомену Таврії" чула — знала, що він етнічний, що мені дуже подобається", — говорить режисер.
Театр "Вільні" заснували на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, у 2022 році. Як каже Олександра, "це був клич" — театр об'єднав акторів з різних куточків країни.
"Кому треба десь переночувати, щось зробити — ми є. Приїжджайте, робіть, набирайте дітей — викладайте акторську. Хочете робити виставу — вперед. Хтось приїхав, прийшов до тями й поїхав далі. Хтось почав працювати в Києві, хтось пішов служити. Я не розраховувала, що це піде далі", — додає Кісілевська.
Акторка й режисерка театру Севіль каже, починали з імпровізації, потім ставили вистави, які допомагають передати більш важкі теми.
Саму ж виставу за однойменною поемою створювали три місяці. Члени команди говорять, обирали складний матеріал — хотіли показати те, що інші ставили зрідка. Олександра зізнається, це був експеримент, від якого усі отримали насолоду.
"Звичайно, цей матеріал він жорсткий, він викликає відторгнення, мурашки, нерозуміння якихось речей і бажання перечитати. Багато глядачів підійшли і сказали: "Я перечитаю", — додає Олександра.
Власне багато разів перечитували поему й актори, ділиться спогадами виконавиця ролей Інна. За допомогою химерних, абстрактних образів, які є частиною містерії, показували глядачеві описані події. В епізоді діалогу трьох ворон Інна символізує Україну, яка своєрідним хрестом похилено стоїть над домовиною. Водночас пернаті постійно каркають і не дають спокійно жити — "клюють-клюють-клюють" — каже акторка.
"Складнощі виникали під час роботи з текстом, він написаний віршованою мовою. І якщо ближче познайомитися з творчістю Шевченка, то він не тільки писав легкі вірші, які ми читаємо у школі. Вивчаючи цей матеріал, ми вивчали ще більше історію України", — згадує акторка Інна.
У виставі "Великий льох" зіграли шість акторок: Тетяна, Ярослава, Анна, Ганна, Севіль та Інна.
Фестиваль "Мельпомена Таврії"
"Мельпомена Таврії" — це міжнародний театральний фестиваль, заснований у 1999 році. Він щороку відбувається у Херсоні, у рамках фестивалю влаштовують конкурс на кращу театральну прем’єру, де експертна рада відзначає найкращих акторів, сценографію, музичне та режисерське оформлення.
Фестиваль став платформою для зустрічей директорів театрів, міжнародних режисерських конференцій, творчих зустрічей драматургів, майстер-класів, літературних симпозіумів та інших подій. За 25 років на фестивалі відбулося понад 516 вистав за участі 230 театрів зі 100 міст з понад 20 країн світу.
У 2024 році на 26-му фестивалі, котрий відбувся також у Києві, Херсоні та у Польщі, представлено 29 вистав, 21 з котрих презентують у театрах Миколаєва. Вистави показують на різних майданчиках з 7 до 16 вересня.
Розклад вистав на фестивалі "Мельпомена Таврії" 2024 року.
Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.