Богдан Гнатів та Роман Олексієвич — військові капелани з Української церкви християн віри Євангельської. За понад два роки повномасштабної війни побували практично в усіх "гарячих" точках фронту — Миколаївська, Херсонська, Донецька області. До певної військової частини капелани не належать, діють на добровільних засадах. З травня 2024 року Богдан та Роман перебувають на Харківщині.
Про шлях до капеланства і служіння під час війни йшлось у спецпроєкті "Загартовані боями та сонцем" в етері "Українського радіо. Миколаїв".
"Тут ти працюєш в польових умовах"
За словами Богдана Гнатіва, він закінчив курси капеланів у 2014 році. Але на фронт потрапив вже після повномасштабного вторгнення Росії в Україну: у березні 2022 року з командою поїхав до Вугледару, вивозити людей і доставити гуманітарну допомогу. Відтоді, говорить, перебуває на лінії фронту.
"В Україні повномасштабна війна, аналогу її немає. І в нас є білий листочок, на якому ми пишемо щось нове. І нам ніхто не може нічого порадити, нам ніхто нічого не може підказати, тому що в наших умовах на нинішній момент не була жодна країна світу", — каже Богдан Гнатів.
Ми постійно десь є. Це і військові, яким ми надаємо допомогу, фізично і духовно, бо сьогодні це є дуже важливо. І також цивільний народ нуждається сьогодні в духовній підтримці, моральній, фізичній.
Стати військовим капеланом можна лише добровільно, втім за дозволом церкви. У 2014- му стати капеланом вирішив і пастир Роман Олексієвич. Пояснює, таке служіння має чимало викликів.
"Моє особисте служіння капеланства почалося ще у 2015 році, мали першу поїздку якраз на Донбас, тоді ще місто Красногорівка, Мар'їнка. Головний девіз капелана — бути поруч з людьми, коли вони військові. Ти не можеш бути поруч з ними, коли ти у своєму місті далеко від фронту", — говорить чоловік.
На фронті ми не знаємо, з яким станом військових ми зустрінемось. Коли ми приїжджали, і хлопці тільки повернулися з самого "передка", їхній стан був дуже важкий, вони втратили побратимів. Приходиться й багато слухати, й просто молитися за них. Тут ти працюєш в польових умовах. На війні, де смерть чатує на свою жертву кожної секунди, молитва стає оберегом.
"Якраз цей квадрат накривала РФ"
Після підриву Каховської ГЕС у Херсоні капелани брали участь в евакуації людей, човнами вивозили дітей і дорослих з лівобережжя, розповідає Богдан Гнатів.
"У Корабельному районі ми попали під обстріл. Якраз цей квадрат накривала РФ, туди летіло все. І ми залишились у кільці: два капелани, ДСНС, поліція і дуже багато людей цивільних. І кожен з них, ми бачили це, шукав надію, шукав, за що зачепитися. Розуміє кожен, що зараз життя може обірватися. Ми встали й сказали, давайте помолимось. І ви знаєте, в людських очах ми побачили вогонь надії. Дяка Богові, всі залишилися живі", — розповідає Богдан Гнатів.
Капелани церкви працюють там, де мало хто ризикує заїжджати, говорить Роман Олексієвич.
"У нас є приблизно понад 400 капеланів. Хтось їздить на лінію фронту, хтось в госпіталях, хтось служить у військових частинах. Ми по максимуму намагаємося бути задіяними всюди, де можливо, щоб допомагати військовим і цивільним під час війни", — каже капелан.
"На війні ти розумієш цінність молитви"
З 18 травня 2024 року військові капелани перебувають на Харківському напрямку, неподалік Вовчанська, де тривають одні з найактивніших бойових дій, розповідає Богдан Гнатів. Згадує і про бої біля Кліщіївки на Донеччині у 2023 році.
"Найтяжче їхати туди, коли люди морально вбиті. Коли ми приїхали туди, то знаєте, хлопці навпаки нас підкріпили. Вони нам розказували, як бачили ангелів на лінії зіткнення, у самому пеклі, на нулі. Вони кажуть: "Шість чоловік сховалися в дім. Ми розуміли, що живі ми звідти не вийдемо. Ми помолилися. Цей дім, в якому ми стояли хтось як руками отак обняв. За пів години 108 прильотів по нас. Дві стіни дому впало, ті дві стіни, де ми забилися в кутик, вони вистояли. Ми залишилися живі", — розповідає капелан.
За словами Романа Олексієвича, найскладніше знайти потрібні слова, щоб розрадити і дати надію.
"Тут, на війні, ти розумієш цінність молитви. На війні немає тих, хто не вірує, усі вірять в Бога", — каже Роман Олексієвич.
Капелани підтримують дух бійців незалежно від їхнього віросповідання чи світогляду, каже Богдан Гнатів.
"Коли у Миколаєві була лінія, ми заїжджали в Котляреве, Зелений гай, Луч, Посад-Покровське, Українку, Лимани. Це всі населені пункти, де ми працювали, допомагали людям, також військовослужбовцям. У 2022 році ми навідували щомісяця до п'яти тисяч цивільних і до двох з половиною тисяч військових. Нашою командою. Там на лінії така конфесійність стерлась, там просто були люди, об'єднані, щоби допомогти іншим", — пояснює Богдан Гнатів.
Капеланство, служіння зараз на лінії фронту — це поклик, це стан душі. У мене росте донька, їй шість років. Знаєте, мені буде не стидно подивитися дітям в очі. Може, я не стояв, як воїн-захисник з автоматом, але на своєму духовному фронті ми стояли.
Щодня, каже Роман Олексієвич, вони поруч із воїнами на передовій, готові молитися, вислухати, причастити та сповідати. Капелани підтримують бойовий дух воїнів, а ще спілкуються з цивільними людьми, тому місія капеланів важлива, додає чоловік.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.