Перейти до основного змісту

"Ми не зачерствіли": історія члена екіпажу "На щиті", який привозить тіла загиблих захисників додому

Від початку повномасштабного вторгнення члени гуманітарної місії ЗСУ “На щиті” евакуйовують та транспортують тіла загиблих військових з фронту додому. З 2022 року членом такого екіпажу є військовослужбовець Сергій Климченко. Разом з волонтерами вони формують кортеж і проводжають героїв в останню путь.

Суспільне поспілкувалося з військовим.

Сергій Климченко розповідає, часто доводиться проводити ніч у дорозі.

"Поки у нас тіла, ми не зупиняємося. Стараємося максимально швидко привезти їх додому. Але ж на них чекають рідні. А коли вже у зворотному напрямку їдемо, то можемо стати, відпочити", — каже військовослужбовець.

Командир відділення взводу пошуку і репатріаційних заходів зізнається, що емоційно така робота є складною.

"Іноді відчувається, що ми черствіємо, так як через наші руки багато смертей проходить, бачимо сльози рідних. Безпосередньо доводиться зустрічатися з ріднею, коли привозимо тіла загиблих героїв. Крики, сльози. З часом воно притуплюється. Але коли їдемо кортежем, стоять люди, плачуть, воно по душі шкребе. Відчувається, що ми ще не зачерствіли стовідсотково", — розповідає Сергій Климченко.

Траурний кортеж. Суспільне Львів/Ольга Іващук

Чоловік говорить, що на тиждень у його екіпажу буває декілька рейсів у різні міста України.

"Екіпажі катаються цілодобово і по всій країні. Всі, хто возить героїв “На щиті”, я думаю, всім приходилось везти знайомих, побратимів… Та вони всі для нас побратими! Це наша сім'я" — говорить Сергій Климченко.

Військовослужбовець радить тим, хто бачить траурний кортеж “На щиті” на вулицях своїх міст, не проходити повз, а вшанувати пам'ять полеглих.

"Важливо, щоб люди усі розуміли, що це герої. Сьогодні їдемо, чоловік з жінкою йдуть, вони навіть не зупиняються. Всього 10 секунд постояти, віддати шану. Це ж заради них. Вони каву теплу зранку п'ють, вони мріють про завтрашній день. Хлопці на передовій не мріють, вони живуть одним днем. На мою думку, треба зупинитись, подякувати йому. Стати на коліно. Хоча б схилити голову. Все-таки він віддав найдорожче – своє життя", — додає Сергій Климченко.

Топ дня
Вибір редакції