Пережив чеченський полон та втратив руки і ноги: історія захисника з Одещини В'ячеслава Левицького

40-річний військовий В’ячеслав Левицький з Одещини у перші дні повномасштабного вторгнення пішов добровольцем захищати Україну. Чоловік тримав оборону на Херсонщині, Миколаївщині та Донеччині. На Сході України отримав поранення та потрапив у полон до чеченців. У Грозному йому ампутували руки і ноги. Зараз захисник проходить лікування і протезування в центрі "Superhumans" у Львові.

Військовий поділився своєю історією з Суспільним.

В'ячеслав Левицький каже, отримав поранення під Авдіївкою у Покровському районі Донецької області.

"Почався обстріл і мені прилетіло в ногу — одну, в другу, а ще в живіт. Знепритомнів. Потім напівпритомний не розумів, куди повзти. Спочатку на четвереньках, бо ноги боліли, тяжко було йти, доповз туди, де вода, і в тому місці 5 днів провів. Руки спухли. Потім набрався сил і почав повзти в те місце, де знав, де є наші рації, але поки я добрався, рацій там вже не було, бо за ці всі дні росіяни повністю захопили нашу цю територію", — розповідає військовий.

В'ячеслав Левицький. Фото: Ольга Дейнека/Суспільне Львів

Поранений і без медичної допомоги В'ячеслав сім днів провів на морозі у пошуках своїх, проте натрапив на росіян. Його взяли в полон так звані "ДНРівці".

"Спочатку просто допит був, потім нагріли кочергу, але, слава Богу, шмалити не шмалили, але били так як боксерську грушу", — пригадує захисник.

У "ДНРівців" В’ячеслава викупили чеченці для обміну. В госпіталі у Грозному захиснику зробили операцію і ампутували руки та ноги — на ногах була гангрена, а руки були обморожені.

"Ноги були простріляні. Лікар хотів їх врятувати, але каже, що Славік, пішла гангрена. Я тільки на 10 добу потрапив в лікарню. Каже, трішки тебе б раніше привезли, можна було б ті рани врятувати. Каже, пішла гангрена і треба ампутувати ноги, навіть дали папірець, щоб я підписав, що даю згоду", — каже В'ячеслав Левицький.

Після трьох з половиною місяців полону Вячеслава Левицького обміняли. Його мама Тетяна Левицька розповідає, увесь цей час не знала, де її син, він вважався зниклим безвісти. Отримала дзвінок від В'ячеслава, коли він вже був на українській землі.

"Мені дзвінок 11 червня: "Мамо, це я – Славік". Як я їхала до нього, кажуть, а ви знаєте, шо там з Славіком? Кажу, що ні, Славік та й Славік. І мені показали, як він виходив з полону відео, і тоді я вже побачила, що у нього немає рук. Ні рук, ні ніг. Мені було страшно. Ну нічого, головне живий", — ділиться мама В'ячеслава Тетяна Левицька.

В'ячеслав Левицький з мамою. Фото: Ольга Дейнека/Суспільне Львів

Зараз В’ячеслав Левицький проходить лікування у центрі "Superhumans" у Львові. Там йому встановили протези ніг і чоловік знову вчиться ходити. Також вже два з половиною місяці В’ячеслав займається з гідротерапевтом у басейні.

"В нас нечасто трапляється ампутація всіх чотирьох кінцівок, і це був як виклик вчити плавати цю людину. Найбільше, що йому дає плавання – це витривалість і збільшення його толерантності до фізичних навантажень", — говорить гідротерапевт Нестор Бабський.

В'ячеслав Левицький плаває у басейні реабілітаційного центру. Фото: Ольга Дейнека/Суспільне Львів

Наразі В’ячеслав готується до протезування рук. Чим буде займатися після одужання, каже, ще не вирішив, проте сидіти без діла точно не буде.