Ветеран з Нововолинська Сергій Гордієвич на Іграх нескорених - 2025 у гірськолижному спорті здобув "золоту" медаль. У травні 2022 року волинянин зазнав поранення під час боїв на Харківщині.
Про це повідомили в обласній військовій адміністрації 12 лютого.
"У війську почувався у своїй тарілці"
Напередодні Ігор нескорених історію спортсмена розповіли на офіційній сторінці учасників Invictus Game в Україні. До повномасштабної війни він працював вчителем фізкультури в коледжі, після народження доньки поїхав на заробітки до Франції, робив ремонти. Сергій Гордієвчи каже, що 24 лютого 2022 року у нього стався розрив уяви.
Довелось звикати до армійської буденності: бункер з 4 градусами тепла і 100% вологості, ночівля в окопах чи просто неба.
"Подобалось йти в штурм, або коли йдеш на ціпочках, десь за деревом ховаєшся, подобається передбачити ситуацію, прихлопнути когось з ворогів. Я завжди ходив на штурм, мені в цьому кайфово було. Я й жінці говорив, що почуваюся у своїй тарілці", — каже спорсмен.
З його слів, він відчуває фізичну ненависть до росіян. За те, що вони нищили українців впродовж багатьох років. Нині захисникам випала нагода помститися за вбиту еліту, за людей, яких заморили голодом, за дисидентів та сучасників.
Про поранення та участь в Іграх нескорених
Під час однієї з зачисток села на Харківщині Сергій Гордієвич отримав поранення.
"Донька, коли мене вперше побачила, злякалася. Я був дуже худим, й сам себе злякався, як у дзеркалі побачив. Вже коли повернувся додому після усіх лікарень, все нормалізувалося", — каже чоловік.
Сергій Гордієвич каже, що займатися спортом та взяти участь в Іграх нескорених його надихнув Сергій Калитюк, учасник національної збірної Ігор Нескорених 2022, коли він приїхав відвідати пораненого Сергія Гордієвича в госпіталі.
"Я тоді лежав, як замухрижка в шпиталі, а в Сергія такі “банки”, він такий сильний. Я його запамʼятав, і вирішив, що теж хочу бути таким красунчиком. Пані Леся, тренерка нацзбірної зі стрільби з лука, також приходила, кликала і з лука стріляти, і в баскетбол на кріслі колісному грати" — говорить ветеран війни.
Зі слів Сергія Гордієвича, він був переконаний, що Ігри Нескорених нічого йому не дадуть для реабілітації, але він помилявся. Нині, має першу "золоту" медаль у гірськолижному спорті.
"Я знаю, що ходитиму, мені треба з донькою танцювати на випускному"
Нині Сергій Гордієвчи активно проводить час з донькою6 грає у шахи, доміно, карти, настільні ігри, монополію, на турніках займається. Каже, якби міг ходити, то б їздили на велосипедах, грали б в баскетбол.
"Моя дитина залишається моєю найбільшою мотивацією — я знаю точно, що ходитиму, бо мені треба танцювати з нею на випускному і підвести її до вінця", — говорить чоловік.
Нині Сергій повернувся працювати до коледжу тренером з шахів і додатково — вчителем електротехнічних дисциплін. Ще навчаюся на психолога. Хоче бути незалежним фінансово, тому мріє про відкриття власної справи. Нині разом з дружиною і донькою продовжує будувати власний дім.
Після поранення, реабілітолог мені сказав: "Сергію, ти ж розумієш, що на візку ти цього не робитимеш? Це нереально. Або робитимеш з такими зусиллями, що тобі того не захочеться". Спершу я повірив у його слова, каже Сергій.
"Але потім вигадав сам собі щось подібне на велику табуретку на колесах, дружина допомагає і ми разом будуємо наш будинок: я стіни можу пошпаклювати, електрику зробити, плитку покласти", — каже ветеран.
З його слів, його зараз багато, що робить щасливим, але найперше — це донька і дружина, які завжди підтримують.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.