У Ковельський історичний музей уродженець селища Люблинець Віктор Булахов передав піддужні дзвіночки, які використовували у XIX — на поч. XX століття, як сигнальний пристрій для кінних екіпажів.
До музею передали чотири бронзові дзвіночки грушеподібної форми висотою від 5.5 до 6.7 см, розповіла Суспільному головна зберігачка фондів Мирослава Мороз.
"Такі дзвіночки вішали на дугу кінської упряжі, тому вони й називаються "піддужні". Зазвичай, кріпили від трьох дзвоників у ряд на однаковій відстані один від одного. Також подібні дзвоники вішали на шию худоби для відлякування хижих тварин і для того, щоб тварини не загубилися", — розповіла Мирослава Мороз.
До XVIII ст. для перевезення вантажів і пошти використовували спеціальний ріжок, який сповіщав про прибуття або від’їзд поштового екіпажу. Але цей сигнальний інструмент замінили дзвіночки. Головна функція дзвонів — сигнальна. В разі негоди: снігопаду, туману, зливи, або якоїсь загрози коня або упряжку можна було знайти за звуком.
На дзвіночках, які передали до Ковельського історичного музею, немає жодних написів, які б інформували про дату і місце виготовлення та імена майстрів, каже Мирослава Мороз. На них присутні сліди оксидів металу, втрачені язички.
"Два дзвоники знайдені біля урочища Вовчак на березі р. Турії, більший у 2018, менший у 2019 році. Колись там було польське село Домінополь. Два інші дзвіночки виявлені у колись великому селі Буди Осовські, в якому жило польське населення. Нині неподалік від теперішнього села Осса", — говорить головна зберігачка фондів.
Як додала Мирослава Мороз, весільні дзвіночки, якими прикрашали екіпажі під час одруження, були трохи більшими за розміром і прикрашалися спеціальними написами.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільного Луцьк.