"Зелений і надійний, як старезний, але міцний дуб", — історик та екскурсовод Андрій Павляшик про Луцьк

Ексклюзивно

Екскурсовод, історик за освітою, Андрій Павляшик третій рік на Волині розвиває проєкт "Екскурсій з істориком". Він розповідає волинянам про те, який на смак, на колір та на відчуття Луцьк. Після повномасштабного вторгнення свій проєкт не закрив, а навпаки почав залучати ще більше людей, проводити безплатні екскурсії, як релакс для тих, хто цього потребував.

Чим особлива Волинь та Луцьк, що варто побачити та знати Андрій Павляшек розповів Суспільному.

"Екскурсії з істориком"

— Чи з початком повномасштабної війни змінився зміст екскурсій? Чи Ви якось пов'язуєте реалії сьогодення з минулим? Проводите паралелі?

Паралелі вони завжди присутні. Як воювали з московитами 300, 500 та 700 років тому, так і воюємо зараз. Як були герої у свій час, так герої є і зараз. Як змушені були люди переїжджати від війни, так воно було і зараз. І мені здається, що якісь основні наративи, вони нікуди не ділися.

Андрій Павляшик в підземеллі Окольного замку у Луцьку.

— Щодо самих екскурсій, які форми є проведення екскурсій? Формати які?

Буває екскурсія на дві години ознайомча з Луцьком або якимось цікавим маршрутом. Буває одноденна якась виїзна екскурсія. Бувають заходи пов'язані, наприклад, з кулінарною тематикою, з тим, що їли в Східній Європі або в Луцьку або на Волині якийсь період часу назад.

— Люди, які до вас приходять, це діти, підлітки, пенсіонери? Хто ці люди?

Найстаріша група була, здається, спілка в'язнів нацизму. Хлопці і дівчата віком 75 +, як я жартував. А наймолодше, це в мене був перший, другий клас. Зацікавити сучасних дітей – це важко.

Намагаюся зробити їм це, як квест або у вигляді гри. Тобто, щоб вони, наприклад, розбилися на команди і там з якоюсь періодичністю в 5 -10 хвилин було запитання, і за правильну відповідь ви отримаєте золоту монетку, а в кінці ми порахуємо, хто з вас найкращий. І вони тоді такі, ага, от ми прокинулися, нам щось даватимуть. Інтерактив такий виходить.

Екскурсія для дітей у підземеллі. Андрія Павляшика

— Яке місце варто відвідати на Волині?

Може, навіть хтось із Волинян не був. Обов'язково треба поїхати в мій рідний Ковель, щоб почути ті історії, які там були, які я навіть не знав у свій час. І для мене це було шоком. Можна поїхати, наприклад, в Луків чи Любомль, в яких збереглися архітектурні пам'ятки часів короля Ягайла.

Можна також поїхати, це більш-менш відомий маршрут — Кисилин — Загорів, де була відома Кисилинська академія 400 років тому, і люди з'їжджались з усієї Східної Європи, щоб там навчатися. Або можна заїхати в Загорів і розповісти про історію кохання звичайного волинського шляхтича, ще тоді не гетьмана, Івана Мазепи з місцевою там дівчиною.

— Луцьк який на колір, на смак, на відчуття?

Він мені зелений і надійний, як старезний, але міцний дуб. В травні, в червні таке от зелене, яскраве листя. Старезний, але міцний. І під тим дубом ще лежить щит з мечем і може дочекатися свого князя, який розкаже, хто тут господар. На смак він дуже витриманий і з нотками чомусь вишні, і якоїсь інтриги, не знаю чому. А на відчуття він надійний.

Хто такий Андрій Павляшик. Розповідь про себе та життя в Криму

— Розкажіть про себе, звідки ви?

Я сам з Волині, з Ковеля. Закінчив наш історичний факультет, потім трохи поїздив по Східній Європі, кілька років пропрацював екскурсоводом в Криму, до окупації. У 2021 році я їхав назад, я їхав точніше на заробітки в Польщу, думав, треба виїжджати, тому що в мене дружина з Криму, я говорю, там нема що робити. Так я залишився Луцьку.

— Ваша дружина досі в Криму, не має можливості повернутися, приїхати до вас?

Сімейні обставини в неї просто... Мама нетранспортабельна і вона змушена бути там. Тобто вона через треті країни може виїхати туди, приїхати сюди.

Треба розуміти, що люди говорять там те, що їм насаджують. Що цікаво, у них в ЗМІ взагалі про якісь поразки, або, наприклад, ті саме бомбардування Криму не говорять. Регіон змінюється з курортного місця, на місце, яке виживає. Стало затхлим, замкнутим, невеликим селом, яке виживає.

Андрій Павляшик під час життя в Криму. Андрія Павляшика

— Репресії є від росіян?

Активістів, зокрема татар, я знаю, що арештовували. Ті, хто не могли виїхати, я знаю таких, маю таких знайомих, вони просто мовчать. Можна опинитись в лісі потім, тебе ніхто не знайде.

— Коли ви приїхали в Луцьк, який був контраст у вас з Кримом?

Переїжджаєш кордон аж легше, можна себе не стримувати. Бо ти був зажатий, контролював, що говорити, що думати і як висловлювати свої позиції.

— Звідки у вас загалом взявся інтерес до історії, до свого минулого?

Наскільки я пам'ятаю, десь в шкільні роки я прочитав книжку про древні цивілізації, і вона мене просто неймовірно вразила. Я просто не знав, що мені більше подобається — купатися в минулому подій, досліджувати все, що було раніше, чи мандрувати.

Фото інею на фоні Луцького замку, зроблене Андрієм Павляшиком. Андрія Павляшика

— У вас є ще одне захоплення — фотографування?

Я любив в якийсь момент зробити фотографії для своїх екскурсій, ще навіть до окупації Криму. У мене навіть була сторінка, де я викладав якісь фотографії, і воно просто стало в звичку. Фотографувати та писати те, що побачив, як для себе, так і для екскурсії. Ми поїхали туди, ми побачили те. І для мене справді було несподівано, коли почали казати, "Боже, треба робити фотовиставку, прекрасні фотографії".

Те, що мені подобається, те я фотографую і викладаю. Буває таке, що я роблю це цілеспрямовано. Я дивлюся прогноз погоди, завтра сонце, треба встати в п'ять, щоб до шести добратися до дуже довгого майданчика, сфоткати той майданчик, на якому ти вже був сотні разів, але раптом сьогодні буде трошки щось по-інакшому. Я радію тому, що це тішить людей.

Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільного Луцьк.