30 жовтня у Луцьку провели в останню путь військовослужбовців Анатолія Парфенюка та Олександра Кондращука, які захищали Україну у складі 100-ї окремої механізованої бригади.
Відспівали захисників у кафедральному соборі Святої Трійці, повідомили у Луцькій міській раді.
Олександр Кондращук
Олександр Кондращук народився у Луцьку, де минули його дитячі та юнацькі роки. Навчався у Луцькій школі № 3, згодом здобував професійну освіту в Торчинському професійному ліцеї.
У 2022 році Олександр став до лав Збройних сил України. У травні 2024 року захисник отримав тяжке поранення. Певний час проходив лікування та реабілітацію в Луцьку. Попри пережите, він повернувся до військової служби, знову став до строю в піхоті, а згодом опанував фах оператора безпілотних літальних апаратів.
За час служби Олександр отримав низку нагород: нагрудний знак «За службу та звитягу» III ступеня, відзнака командира оперативно-тактичного угруповання «Лиман» «Знак доблесті», почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних сил України «Золотий хрест», почесна відзнака «За оборону міста Бахмута» та нагрудний знак «Щит сил територіальної оборони ЗСУ».
У 2026 році Олександр обійняв посаду командира відділення — командира екіпажу безпілотних літальних комплексів.
Попрощатися Олександром прийшов його побратим Сергій Чуріков, з яким вони разом воювали з 2022 року. Військовий згадує Олександра як справжнього воїна, який гідно й з честю захищав Україну.
«Олександр пройшов усі гарячі точки. Він був дуже хорошим хлопцем, справжнім патріотом, Героєм. Він знав, що таке війна, смерть і втрата побратимів, але після поранення повернувся та гідно й з честю продовжив службу. Щирий і справжній. Він був одним із найкращих», — розповів військовослужбовець Сергій Чуріков.
З 13 червня 2026 року 33-річний Олександр вважався зниклим безвісти. Він загинув у районі населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області.
У полеглого бійця залишилися чотири сестри та брат.
Анатолій Парфенюк
Анатолій Парфенюк народився в Луцьку, навчався у школі № 22, в училищі здобув професію електромонтера. Тривалий час працював на комунальному підприємстві «Луцькводоканал» та на місцевому підприємстві.
47-річний Анатолій Парфенюк загинув 12 вересня 2024 року під час мінометного обстрілу в районі населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області.
У загиблого воїна залишилися дружина Інна Анатоліївна, доньки Софія та Аліна, мама Олена Олексіївна.
Дружина Інна Анатоліївна розповіла, що Анатолій був люблячим і чуйним чоловіком та татом, завжди допомагав людям. Працював електромонтером.
«До нього по допомогу завжди зверталися мешканці будинку з ОСББ, і він ніколи нікому не відмовляв. Був спортсменом, дуже любив велоспорт, брав участь у велоднях. На роботу їздив велосипедом — це було його захоплення. Коли почалася війна, не ховався, сказав: якщо треба — піду захищати», — зазначила дружина загиблого.
Теплими спогадами про Анатолія поділився і його друг Олександр. Чоловіки познайомилися під час спільної роботи на «Луцькводоканалі», де подружилися і стали кумами.
«Анатолій багато чого мене навчив. Під час роботи ми дуже здружилися, мали спільні захоплення. Слухали однакову музику, Толік був меломаном. Обоє любили велоспорт. Разом брали участь у велоднях, щовихідних виїжджали кудись на роверах. Невимовно шкода, що так сталося», — розповів друг.
Поховали захисників в секторі почесних поховань на міському кладовищі в селі Гаразджа.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.