У Луцьку незалежний театр «Гармидер» представив документальну виставу «Кімната Левчанівської». Вона розповідає про сенаторку Другої Речі Посполитої Олену Левчанівську та її доньку Ірину — фотографку, письменницю й дослідницю історії Волині.
Прем'єра постановки відбулася на вихідних 17 та 18 жовтня в мистецькому просторі «Ангар», розповіла 19 жовтня у коментарі Суспільному керівниця та режисерка театру Руслана Порицька.
Історія доньки, яка пів століття не могла говорити про матір
За словами режисерки, поштовхом до створення вистави стала постать Ірини Левчанівської, яка зафіксувала на фотографіях різні періоди життя Луцька, зокрема післявоєнні роки. Вона досліджувала історію міста та Волині, описувала зміни суспільного устрою, пережиті регіоном протягом двох світових воєн, і залишила по собі книжки та інші матеріали.
«Мене особисто дуже вразила саме її історія, як доньки, яка 50 років не могла нічого говорити про свою маму, яка безслідно зникла, яку вивезли товарняком десь на схід», — розповіла Руслана Порицька.
Олена Левчанівська була сенаторкою Другої Речі Посполитої та зазнала репресій з боку органів НКВС. За словами режисерки, після її розстрілу донька опинилася під загрозою переслідувань і не могла відкрито розповідати про матір.
Саме зв'язок між матір'ю та донькою став одним із головних емоційних центрів вистави.
Від дворянського маєтку на Волині — до радянських репресій
Ще одним поштовхом до дослідження стала історія родини Левчанівських та їхнього маєтку в Линеві на Волині.
«Вони із дворянського роду. Батько Олени Левчанівської був бароном. І мав величезні статки і великий маєток на Волині, який втратили через Першу світову війну, а потім уже радянська влада відібрала решту. Звичайно, як і у всіх», — каже режисерка.
Історія родини, втрата майна, війни та репресії стали частиною ширшого контексту, який театр прагнув дослідити й осмислити засобами сценічного мистецтва.
«Ця історія мене теж надихнула на те, щоб усе-таки спробувати зробити це дослідження і розповісти цю історію засобами театру», — сказала Руслана Порицька.
П'ять місяців досліджень і публічних розмов
Робота над виставою переросла в масштабний проєкт, який театр «Гармидер» реалізував за підтримки Українського культурного фонду. Упродовж майже п'яти місяців команда збирала доступні матеріали, працювала з архівами, спілкувалася з очевидцями та дослідниками.
Окрім підготовки постановки, проєкт передбачав публічні розмови про постаті Олени та Ірини Левчанівських, їхню діяльність і місце в історії. Три такі зустрічі відбулися в Луцьку, одна розмова відбулася у Києві у Музеї кіно і театру.
«Ми говорили про Ірину Левчанівську, як про найстаршу учасницю кіностудії "Волинь" та її взаємодію з нею. Це була розмова із Олесем Саніним, який виріс, так би мовити, в кіностудії "Волинь". Тобто, багато всього переплелося», — сказала керівниця театру.
Шість акторок, ляльки та архівні світлини
У виставі задіяні шість акторок. Вони розповідають історію Олени та Ірини Левчанівських, але не перевтілюються безпосередньо в історичних постатей.
Окремими персонажами сценічного простору стали дві ляльки, які створила українська майстриня авторських ляльок Наталія Ворожко.
«Вистава поєднує багато засобів. Глядачі опиняються всередині Білої кімнати буквально в одному просторі із акторами, актори комунікують із глядачем. Історія також наповнена музикою, звуками», — каже режисерка.
Важливу роль, з її слів, відіграє відеоарт: у ньому використані історичні хроніки, фотографії з архівів і сімейних альбомів Ірини Левчанівської та Олени Левчанівської.
За задумом, усі ці поєднання допомагають глядачам глибше зануритися в історію та розповідь про героїнь.
«Це історія про силу, гідність і потребу триматися попри все»
Прем'єра відбулася у Луцьку в період між російськими обстрілами та повітряними тривогами. За словами режисерки, тема вистави виявилася співзвучною тому, що переживають українці сьогодні.
«Багато хто плакав, бо історія має щемкі і драматичні моменти. Разом з тим глядачі говорили, що це історія про силу, захоплення цими українськими жінками, які вистояли, брали на себе відповідальність, не здавалися, попри складні життєві обставини», — каже Руслана Порицька.
Особливою для режисерки є доля Ірини Левчанівської, яка прожила майже 98 років. Попри складні життєві обставини, вона продовжувала цікавитися природою, тваринами, фотографувати та фільмувати навколишній світ.
«Нам дуже хотілося, щоб ця робота мала світло, щоб вона не була просто про те, як нам, українцям, складно в усі часи, про ці постійно повторювані історичні періоди, а про гідність і про потребу триматися попри все», — сказала керівниця театру.
За її словами, відгуки глядачів засвідчили, що творцям вдалося передати задумане — не лише розповісти про трагедії минулого, а й показати внутрішню силу людей, які не втратили здатності любити життя.
Виставу планують показувати й надалі
Наразі театр ще не оголосив наступних дат показів вистави «Кімната Левчанівської». Водночас команда хоче, щоб постановка залишилася в репертуарі «Гармидера».
«Виставу створили як мобільну. Білу кімнату можна облаштувати в різних приміщеннях, які фізично дозволяють відтворити задуманий сценічний простір. Це може бути, зокрема, хол або інша відповідна локація», — говорить режисерка.
Тому театр, з її слів, відкритий до запрошень і можливості показувати постановку в інших містах та просторах. Адже постаті Олени та Ірини Левчанівських досі залишаються маловідомими для багатьох людей.
«Люди не знають банально про ці постаті, а зараз, коли почули, — просто захоплення їхньою величчю і непересічністю. Хотілося б, щоб це побачили і школярі, і молодь, бо це про нашу ідентичність, про вміння триматися, про пошану», — наголосила режисерка.
Окрім сценічної постановки, команда працює над створенням відеоверсії вистави. Це буде окремий продукт, який дещо відрізнятиметься від живого показу. Його планують представити широкій аудиторії найближчим часом, додала керівниця театру «Гармидер».
Що відомо про Олену та Ірину Левчанівських
Олена Левчанівська (1881 – 1940) народилася у селі Городно (зараз село Линів на Волині). Українська політична та громадська діячка, членкиня Сенату Речі Посполитої, вчителька, учасниця «Просвіти», авторка волинських часописів, співорганізаторка Українського клубу. Мала зацікавлення фотографією. Була страчена, коли село Линів, де мешкала колишня сенаторка, зайняли радянські війська.
Ірина Левчанівська — краєзнавиця, громадська діячка, одна з перших учасниць волинського «Пласту» — також долучилася до відродження його діяльності після відновлення Незалежності України. Ірина була фотографкою та створювала слайд-фільми. Ризикуючи життям, за радянщини зберігала сімейні архіви та пам'ять про свою репресовану матір. Ірина залишила свідчення про життя Луцька ХХ століття — у світлинах, кінозйомках, записах і книгах спогадів.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.