46-річний лучанин Іван Возняк працює ковалем понад 20 років. Чоловік розповів, що кузня — це сімейний бізнес. Ковалями були його дід та прадід. Свого часу Іван їздив по різних кузнях і дивився, як хто працює.
Головне — це бажання і терпіння, розповів Суспільному коваль про свою професію.
"Кузня є кузня, метал гріється, а коваль кує. Коваль — це більш покликання, ніж професія. В мене дід, прадід були сільськими ковалями, ще в дитинстві я це бачив і воно ще тоді заразило тоді", — говорить чоловік.
Іван Возняк закінчив історичний факультет, проте з дитячих років мріяв бути ковалем та продовжити справу діда та прадіда.
"Прадід одружився на бабі і прийшов в село і приніс з собою скриню і люди казали: "О, скриня – багатство". А він відкрив ту скриню, а там був ковальський інструмент. І для мене багатство — в людських вміннях, в руках і інструменті", — розповідає майстер.
Перший ковальський виріб, пригадує Іван Возняк, який зробив — була троянда. Кував для себе, але потім зрозумів, що зможе на цьому заробляти гроші, особливо на художній ковці. Нині з чоловіком працює і батько, і брат, він мріє, щоб і його діти перейняли цю майстерність. Трьох своїх дітей називає найдорожчими своїми виробами.
"Інструментом коваля в першу чергу є руки, а далі молоток, кліщі, зубило, струбцинаСтрубцина — це незамінний допоміжний ручний інструмент, призначений для надійної фіксації деталей під час їхнього оброблення, склеювання, зварювання, свердління або монтажу.. Колись був молотобой, а зараз це заміняє молот. Ми використовуємо в роботі газове горноГазове горно — це високоефективне ковальське обладнання для нагріву металевих заготовок перед куванням, загартуванням або гнуттям, яке працює на зрідженому газі (пропані) або природному газі. Воно забезпечує швидке нагрівання до ковальських температур (понад 1100–1400 °C), не виділяє кіптяви порівняно з вугільними аналогами та є значно компактнішим.. Це не є така новинка, але альтернатива колишньому вугільному горну", — говорить про інструменти, якими користується у роботі.
Ковальську працю починають із роботи з замовником, погоджують ескіз, обговорюють матеріали, розповідає Іван Возняк, виріб проходить різні етапи виробництва — від проєктування до кування, зборки та монтажу. На кожному етапі процесами займаються спеціаліст своєї справи.
З 2014 року Іван Возняк у своїй кузні виготовляв ковані фігурки під новорічну ялинку у Луцьку. Такий подарунок робили місту та його жителям.
"Така іскра промайнула зробити одну фігуру згідно китайського календаря і тоді був рік коня і ми зробили кованого коня. На жаль, ми всі 12 фігур не доробили, реалії життя внесли свої корективи", — каже Іван Возняк.
Іван Возняк каже, що романтизм в професії коваля присутній, але його не так багато, як здається. Щоб бути справжнім майстром потрібна щоденна робота, талант від Бога, бажання і терпіня.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.