16 червня у рідне селище Цумань повернувся після звільнення з російського полону 23-річний Олександр Люфт. Додому військовослужбовець з Волині приїхав вперше після 2,5 років перебування у полоні.
Суспільному військовий розповів: йому сподобалося, як його зустріли земляки, що переживали за нього у полоні та чекали вдома.
"Ми гуляли хвилину чи 30 секунд — природи я там не бачив"
Волинянина Олександра Люфта звільнили з російського полону 6 травня цього року в рамках 64-го обміну між Україною та Росією.
"Перебуваючи у полоні 2,5 роки, ми дуже мало гуляли там. Ми гуляли хвилину чи 30 секунд — природи я там не бачив. І коли я повернувся з полону, я просто роздивлявся землю, природу, все зелене, класне", — каже Олександр Люфт.
Говорить: до повноліття п'ять років виховувався у дитячому будинку. Коли батьки померли, хлопця взяла на виховання прийомна сім’я, у якій прожив 13 років. Далі — Львівська військова академія, але навчання, зі слів Олександра, не подобалося. У 2019 році уклав контракт із ЗСУ і потрапив до однієї із десантно-штурмових бригад. Там волинянин відслужив три роки, у травні 2021 року звільнився.
"Хотів спробувати себе у цивільному житті, поїхав у Київ на роботу. У 2022 році почалась війна. 1 липня 2022 року я пішов добровольцем на мобілізацію. Пройшов курс молодого бійця. Потім я відправився у Харківську область, Куп’янський напрямок", — пригадує військовий.
"Особливі "подяки" давали татуйованим людям"
Олександр служив розвідником в окремому взводі однієї із механізованих бригад. У російський полон потрапив у селі Піщане на Харківщині.
"Сказали, аби ми постояли 3-4 дні, а нас потім поміняють. Коли нас приїхали міняти, почався бій і один я із позиції залишився живий. Вони (росіяни) взяли нас в кільце, спочатку артилерія стріляла, потім почались контактні бої, — каже волинянин. — У мене була контузія, мене хвилею знесло, я вдарився головою, в мене був перелом черепної кісти".
У полоні Олександр Люфт перебував у фільтраційному таборі з жахливими умовами. З його слів, українських військовослужбовців називали спецконтингентом.
"Вони кажуть: бандера, ви їсте дітей, ґвалтуєте, вбиваєте, — розповідає Олександр. — Будь-який вхід, вихід, руки на спину, голова внизу. І так ходиш. Особливі "подяки" давали татуйованим людям. В мене автомат на шиї, це я набив у 19 років. В кого є татуювання, то вони зразу називають "фашист", "нацист". Це ще гірше, ніж Степан Бандера".
"Два дні тому зробив дівчині пропозицію"
Про своє звільнення з полону волинянин дізнався 5 травня цього року.
"Прийшов лист з дому, від моїх прийомних батьків і після цього мене викликали, роздягли на камеру і знімали, чи немає побоїв і запитали чи я хочу на обмін. Я кажу: звісно, так", — каже Олександр Люфт.
Зараз найближча мрія хлопця — відгуляти власне весілля: "Зробив пропозицію два дні тому дівчині. Я завтра їду подавати заяву на розпис у РАЦС. Плануємо жити в Бердичеві. Звати мою прекрасну майбутню дружину Аміна. Але я сказав, що я не можу знайти себе у цивільному житті, тому я далі буду залишатись військовим. Я знаю, що Україна переможе".
Перший звільнений з полону із Цуманської громади
Як розповів Цуманський селищний голова Анатолій Дорошук, Олександр Люфт — перший звільнений захисник із полону із Цуманської громади. З його слів, нині на реабілітації перебуває звільнений із полону військовий Дмитро Денисюк.
"Інших 34 військовослужбовці вважаються зниклими безвісти, доля їх невідома. У Саші Люфта — драматична доля, він дитина-сирота. Дитячі роки проводив у Цумані. А коли мама померла, вони виховувались у прийомній сім’ї в Старовижівському районі. І там він закінчував школу, звідти поступав у військову академію", — говорить селищний голова.
Анатолій Дорошук додає: із Цуманської громади на Алеї Героїв — 49 людей, які загинули в російсько-українській війні.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільне Луцьк. Також ми є у WhatsApp.