У Києві у п'ятницю, 15 листопада, на будинку по вулиці Чорнобильській, 13-А відкрили меморіальну дошку у пам'ять про поета-шістдесятника Василя Стуса. У цьому будинку він мешкав протягом дев'яти місяців — з серпня 1979 року до травня 1980 року, перед другим ув'язненням.
Про це з місця події повідомляє кореспондент Суспільного Станіслав Свирид.
15 листопада 35 років тому до Росії виїхали рідні та близькі Василя Стуса, а також дисидента, правника, мовознавця Олекси Тихого та поета Юрія Литвина, які загинули в російському ув'язненні. Родичі мали намір повернути в Україну їхні тіла. Цій події і присвятили відкриття скульптури Стуса.
Автор пам'ятного знаку скульптор Володимир Щур. Суспільному він розповів, що ідея створити меморіальну дошку і бюст виникла у 2023 році. Її підтримали син шістдесятника Дмитро Стус, жителі будинку й Святошинська райдержадміністрація.
"Син хотів, щоб фігура була як поета. Я так трошки пішов в сторону — і поет, і творець, і мужність, борець. Був зроблений всього один ескіз. Коли отримуєш завдання, буває до 10 ескізів робиш. А тут ідея попала одразу в точку", — розповів Володимир Щур.
Для створення та виготовлення пам'ятного знаку гроші збирали через спільнокошт. Долучилися до збору понад 700 людей.
Василь Стус — поет-шістдесятник, перекладач, літературознавець та літературний критик, правозахисник, член Української гельсінської групи.
Він був одним із найактивніших представників українського дисидентського руху. Брав участь в акції протесту в київському кінотеатрі "Україна" в 1965 році на прем'єрі стрічки "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова.
У 1991 році його посмертно нагородили премією імені Тараса Шевченка, а у 2005 році надали звання "Герой України".
У вересні 2023 року на сервісі Takflix з'явилася документальна драма "Ваш Василь".
Режисерами стрічки стали Світлана Рудюк і Олександра Авшарова, а композитором — Степан Бурбан (більше відомий за своїм сценічним ім'ям Паліндром), який поклав на музику поезію Стуса.
У фільмі з'являються син Василя Стуса Дмитро, його сестра Марія, Іван Драч, Левко Лук'яненко та Василь Овсієнко, який сидів зі Стусом в одній камері. А також використано вірші й листи поета, матеріали слідчих справ і архівні кадри.