У Києві попрощалися з Героєм України командиром спецпідрозділу "Вовки Да Вінчі" Дмитром Коцюбайлом з позивним "Да Вінчі". Він загинув 7 березня на Бахмутському напрямку. Йому було 27 років.
У Михайлівському Золотоверхому соборі відбулася заупокійна панахида за загиблим військовим. До храму на богослужіння прийшли кількасот людей, зокрема, рідні, бойові побратими, друзі, повідомляє кореспондентка Суспільного.
Віддати шану "Да Вінчі" прийшов президент Володимир Зеленський та прем'єрка Фінляндії Санна Марін, яка зараз перебуває з візитом у Києві. Вони поклали квіти до труни Дмитра Коцюбайла та висловили співчуття його родині.
Як повідомляється на сайті Офісу президента, Зеленський передав матері загиблого військовослужбовця Оксані Коцюбайло відзнаку "Хрест бойових заслуг", якої її сина удостоєно посмертно за визначні особисті заслуги в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народу та вірність військовій присязі.
Після заупокійної панахиди розпочалася церемонія прощання з "Да Вінчі" на Майдані Незалежності. Там зібралися тисячі українців. На церемонії були присутні головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, міністр оборони Олексій Резніков та очільник ГУР Кирило Буданов.
"Я мав до нього почуття, як батько. Але видно, що не зовсім я хороший батько. Це важко, брате. В нас було з тобою багацько планів. І багато мрій, які ми реалізовували. Ми не просто помстимося за тебе. Ми обовязково переможемо. Спи спокійно, друже...", — сказав Валерій Залужний.
Подруга Дмитра Коцюбайла розповіла кореспондентці Суспільного, що познайомилася з "Да Вінчі" в Авдіївці у 2017 році. Відтоді вони часто спілкувалися і стали добрими друзями.
"Ми бачилися два тижні назад, записали з ним велике інтерв’ю. Я ніколи навіть не хотіла подумати, що він вийде зі словами останніми. Ми познайомилися в Авдіївці, коли там стояла 72 бригада і він почав з ними співпрацювати. Він, мабуть, був першим корегувальником, який сідав на броню танка і корегував вогонь. Ніхто на той момент не міг цього повторити. Вже після нього його інші побратими піхотинці почали так робити. Мені вважається, що ми дуже близько дружили, і я пишаюся, що я знаю всю його родину, яка тепер я не знаю як переживе це все", — розповідає подруга "Да Вінчі".
"Це легенда добровольчого руху, бо я сам з батальйону Кульчицького, це тоже добровольчий батальйон. Це для нас самий зразковий, може, як Залужний в ЗСУ, так само "Да Вінчі" в добровольчому руху", — каже військовослужбовець Руслан з позивним "Круглий", який не знав особисто Дмитра Коцюбайла, але мріяв з ним познайомитися.
"Він вів за собою людей. З нього брали приклад. Він зробив неоціненний вклад в нашу державність. На сході багато хлопців є ще, яких він загітував. Ми повинні молитися за них", — розповідає посестра "Да Вінчі" Людмила.
Поховали полеглого Героя України Дмитра Коцюбайла "Да Вінчі" на Аскольдовій могилі.
Що відомо про Дмитра "Да Вінчі" Коцюбайла
Дмитро Коцюбайло народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянському, нині Бурштинської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської области України. Освіту здобував у Бовшівській загальноосвітній школі та Івано-Франківському художньому ліцеї.
На війні Дмитро з 18 років, туди потрапив одразу після Революції Гідності. У 2014 році отримав важке поранення в Пісках Донецької области, після одужання повернувся на фронт. До початку повномасштабного вторгнення був добровольцем, потім вступив у ЗСУ. Вісім років готувався сам та готував інших до "великої" війни.
"Спочатку наш підрозділ направили на запорізький напрямок, щоб не дати росіянам пройти до Запоріжжя і прорватися до Дніпра. Потім мене покликали у Київ, бо маю досвід роботи з артилерією. Коли російські війська почали рухатися на Бориспіль, ми нанесли якісне вогневе ураження, знищили понад 20 одиниць техніки та “Бук”, — розповідав Дмитро Суспільному у проєкті "Командири, до перемоги!".
Далі були дніпровський та херсонський напрямки, а згодом Луганщина: "Ми були у Лисичанську, Білогорівці, Золотому. А зараз воюємо за мою рідну Донеччину, мій другий дім". Ось що "Да Вінчі" казав про незалежність: "Це можливість говорити українською, носити шеврон та захищати свою країну".
30 листопада 2021 Дмитро Коцюбайло був відзначений званням Героя України за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
У 2022 році отримав звання молодшого лейтенанта.
Читайте також
Як згадують загиблого Героя України Дмитра Коцюбайла, відомого як Да Вінчі