Кропивничанка Ольга Мігель працює у жанрах фантастики, фентезі, містики. Вона — авторка семи виданих книг. Суспільному розповіла про свою творчість, про вплив на неї війни, як працює над книгами, що сама читає, а також якими рисами має володіти людина, яка хоче стати письменником.
Щороку 3 березня в усіх країнах відзначається Всесвітній день письменника. Літератори отримали своє професійно свято у 1986 році на засіданні 48 конгресу Міжнародного ПЕН-клубу (міжнародної неурядової організації, яка об'єднує професійних письменників, редакторів і перекладачів).
Олю, коли ви почали писати книги й скільки вже їх видали?
Почала писати в сім років. Це була книжка про пригоди й дружбу дівчинки та рептилії-прибульця. Після цього писала різні історії в зошитах.
На сьогодні, якщо не рахувати збірок, журнальних публікацій і старе видання "Мисливців за міськими легендами" (де колишній видавець чомусь розбив книжку на дві тоненькі частини), то маю шість книг. Це трилогія "Крук та Чорний Метелик", дилогія "Потойбічна вакансія" та роман-однотомник "По тебе прийде Сновида".
Також "Мисливці за міськими легендами" зараз готуються до видання у видавництві "Readberry" (імпринтІмпринт — підрозділ видавництва або бренд, під яким видавництво випускає деякі зі своїх видань, наприклад, для певних споживчих сегментів. видавництва "Ранок" під молодіжну та підліткову літературу). У них же виходитиме і продовження цього циклу. Має бути трилогія. Другу частину я закінчила минулого року, третя на етапі розробки.
Також зараз готую до видання "крафтовим самвидавом" роман-однотомник в жанрі гумористичного романтичного фентезі "Закляття Сьомого Моря". Планую десь до травня — як встигну з ілюстраціями та підготовкою макетів на друк.
Чим вас зацікавив саме жанр фантастики, фентезі та містики?
Просто органічно відчуваю, що це — частина мене. Хоча нещодавно закінчила рукопис підліткового різдвяного ромкомуРомантична комедія. з сапфічноюПоходить від імені давньогрецької поетеси Сапфо, яка оспівувала лесбійське кохання та секс між жінками. любовною лінією, бо захотілося поекспериментувати й спала на думку цікава ідея. Але про це буде трохи пізніше.
Чи описуєте Кропивницький і як саме у книгах?
Так. У "Мисливцях за міськими легендами" події відбуваються в альтернативному Кропивницькому, який майже такий самий, як наш, але його населяють міські духи та відбувається купа усіляких паранормальних явищ. А головні героїні заробляють паранормальними розслідуваннями.
Ця трилогія заснована на реальних міських легендах та історії Кропивницького, і для кожної частини я проводила (та проводжу зараз для третьої) чималі історичні дослідження.
Також в дилогії "Потойбічна вакансія", яка пов'язана з "Мисливцями" світом, головна героїня з Кропивницького. Щоправда, там в першій частині події відбуваються в Пеклі, де героїню наймають попрацювати на посаді Диявола. А в другій — в Раю, де її задля проведення відновлення та українізації наймає справжній Бог (Тарас ГригоровичМається на увазі Шевченко.).
Також у Кропивницькому відбуваються події трилогії міського фентезі "Резонанс", над фіналом якої я саме працюю. Ну, і в тому самому різдвяному ромкомі, про який я казала раніше (подробиць зараз розкривати не можу, бо поки йдуть перемовини), місце дії — Кропивницький. Але це в недалекому майбутньому, через кілька років — уже після завершення повномасштабної війни з росією (авторська мова — ред.).
Чи складно було видати першу книгу і як зараз з цим?
Складно. Мільйон разів зневірювалась, а потім знову підіймалася та билася об стіни. Потім була перша "Коронація слова""Коронація слова" — це міжнародний літературний конкурс романів, п'єс, кіносценаріїв, пісенної лірики та творів для дітей, який створили Тетяна та Юрій Логуші в 1999 році. у 2015 році за "Сновиду", захоплення моєю книжкою від літературознавця з Київського національного університету й усвідомлення себе як "справжньої письменниці, а не просто творчої дівчинки, яка щось пише".
Потім — знову мільйони зневір і підіймань. Це насправді нескінченний процес, але за роки ти потихеньку йдеш під гірку й уже розумієш алгоритми, з якими рухаєшся та розвиваєшся.
Для вас письменництво — рутина чи творчість?
Це одна величезна пригода, на яку ти кладеш все своє життя. А якщо життя ти на це покласти не готовий, то… Краще відразу покласти щось інше.
Чи буває у вас письменницький блок і як з ним боретеся?
Буває вигорання, коли дуже сильно пірну в якийсь текст, і він дуже сильно несеться, складається, буквально вимагає себе писати й писати — поки не закінчиш якщо не весь текст, то значну його частину. І після таких марафонів ти падаєш без сил.
Колись давно моя психологиня розписала алгоритм відновлення після вигорання, аби не доводити його до третьої стадії. Тож я просто дивлюся аніме чи серіали без жодної провини за те, що "розважаюсь, а не працюю", і даю менталці стільки часу на відновлення, скільки їй необхідно. А коли відчуваю, що вже знову маю ресурс — потихеньку працюю далі.
Які образи вам найцікавіше змальовувати — сильних жінок, авантюристок, "дів у біді", сильних чоловіків, авантюристів, слабких людей у незвичайних обставинах тощо?
Тільки не "дів у біді".Діва в біді — жіночий образ у літературі й інших видах мистецтва, який змальовує безпорадну та пасивну героїню. Це зазвичай молода й приваблива жінка, яка чекає на героя, що її врятує. Цей патріархальний конструкт в принципі надто сильно затримався у світовій літературі. Люблю використовувати різні типажі героїнь.
Неформальні бунтарки, що живуть за своїми правилами — як в "Мисливцях". Талановиті та сильні, але з купою нав'язаних оточенням комплексів та самознеціненням, яке належить побороти — як Кіра з "Потойбічної вакансії".
Похмурі та суворі, з глибоким прихованим болем і страхом перед невідомістю, але здатні цей страх побороти — як Роксана зі "Сновиди". Головне — не смиренна овечка.
Який вас улюблені образи героя й героїні зі світової літератури?
ЛеґоласПерсонаж трилогії Джона Рональд Руела Толкіна "Володар кілець". і ГерміонаПерсонажка циклу Джоан Роулінг про Гаррі Поттера..
Які вам потрібні умови роботи, щоб писати?
Для мене важливо, аби просто була можливість повністю сконцентруватися на роботі і ніщо не відривало. Бо коли в тебе РДУГ — розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (а МОЗ досі не ліцензували атомоксетинАтомоксетин — синтетичний лікарський препарат, який є похідним фенілпропану, що застосовується для лікування синдрому порушення активності та уваги., аби ти могла просто взяти на нього рецепт та полегшувати свій стан), то сконцентруватися на чомусь дуже важко.
Часом аби зосередитись, зібрати думки та сфокусуватись на роботі над книжкою, може знадобитися кілька годин. І коли ти вже в цьому стані концентрації, найменший дзвінок від мами чи слова сина, який забігає в кімнату попросити печиво, можуть все це збити. Тому, власне, найчастіше пишу ночами.
Виняток — якщо стається епізод гіперфіксації на якійсь книжці, але то вже такий стан, що повністю пірнаєш в роботу над текстом, живеш лише в ньому, і добре, якщо поїсти іноді не забудеш. Тож це трохи інша категорія. І після цього зазвичай треба відновлюватись після сильного вигорання.
Чи читаєте сучасних українських письменників?
Так, звісно. З останніх книжок любов любовна — це роман в оповіданнях "Корчма на перехресті світів". Сподобався "Дім між трьох світів" Тані Гуд (планую прочитати другу частину, яка саме вийшла). Це класно написане українське ромфентезі Романтичне фентезіна основі української мітології.
Вразили "Діти вогненного часу" Мії Марченко й Катерини Пекур — ця книга змусила мене плакати двічі. І звісно, дуже сильна річ — "Літопис сірого ордену" Павла Дерев'янка. Ну, і ніжна любов — "Гонихмарник" Дари Корній, нещодавно саме вийшло продовження — "Гонихмарниця".
Як війна вплинула на вашу творчість?
Насправді все це треба ще довго відрефлексовувати, бо впливів надто багато, і всі вони — різновекторні. З найсвіжішого — це "Щоб не плакать, я сміялась".Рядки з вірша Лесі Українки "Як дитиною, бувало..." Тобто в поточних книжках дуже багато жартів про мертвих росіян.
"Потойбічна вакансія" — це власне "сатира про русофобію" з рефлексією через гумор. А події другої частини "Мисливці за міськими легендами" — "Сирени та бомбосховища" — починаються навесні 2022 року та несуться під повітряні тривоги.
Чи взаємодієте з читачами і як (окрім як на сторінках книг)?
Так, звісно. Активно веду свої соцмережі: Instagram, Telegram-канал. Нещодавно оселилася в Threads. Час від часу буваю у Facebook (але ця соцмережа, на мою думку, стає все більше "душна і токсична", тому заходжу туди все рідше). Також знімаю кринжові Кринжовий — той, що викликає соромвідео в TicToc та ReelsФормат відео в Instagram. в Instagram.
Яка найбільша ваша творча мрія?
Видання книжок по всьому світу й екранізації NetflixNetflix — американський провайдер медійних послуг і продюсерська компанія для виробництва фільмів і серіалів. — щоб по моїх книгах знімали круті фільми.
Без яких умов ніколи не стати письменником? Що для цього потрібно?
Потрібно дуже сильно працювати, самовдосконалюватись, качати скіли (вміння), аби писати щось, цікаве не тільки тобі, і присвятити цьому своє життя.