18 лютого довгожителька з Кропивницького Ніна Варвінська відзначила сторічний ювілей. Вона пережила Голодомор та Другу світову війну. Нині родина довгожительки – це її племінниці та шестеро онуків. Один з них на фронті, захищає Україну.
Про це довгожителька розповіла Суспільному.
Ніна Варвінська народилася в селі Чепіль Балакліївського району на Харківщині у багатодітній родині, дитиною пережила Голодомор.
"Добре запам’ятала, які труднощі великі були. У нас в сінях, будинок був великий, було пів мішка зерна. І ці пів мішка у нас забрали, хоч як ми не просили".
Батьки працювали в колгоспі. Мама, аби вижили усі п’ятеро дочок, готувала коржі з лободи. У 1941 році їх евакуювали в Узбекистан, куди товарним потягом їхали майже місяць. У 1942 році сама пішла працювати на військовий завод, розповіла Ніна Варвінська.
"Зміна як твоя закінчується, знайшов решітку дерев’яну – а в цеху тепло було – сідаєш на цю решітку і відпочиваєш. Як зміна пройшла, давали відпочинок 3-4 години".
Під час війни, сказала, вивчилась на кондуктора, який супроводжував залізничні потяги.
"Нас, п’ятьох дівчат, відправили на залізницю, сказали, що поїдемо в Ташкент. Привезли, розмістили в гуртожитку і ми там вже працювали. Військові заводи відправляли на фронт боєприпаси, всі продукти перевозили в цих червоних вагонах, які ми супроводжували".
Коли дізналася про перемогу, пригадала жінка, дуже раділа. Їй тоді було 20 років. І до виходу на пенсію вона працювала на залізниці в Ташкенті. У Кропивницький, тоді Кіровоград, переїдала у 1996 році – до сестри.
Зі слів ювілярки, вона не вірить, що попри тяжке життя, дожила до ста років, бо жодних секретів довголіття не має.
"Божа воля – продовжити моє життя до такого віку".
Онук кропивничанки Олександр – нині у війську. То ж найбільша мрія, щоб закінчилася війна, не гинули люди й усі повернулись додому, сказала довгожителька.