Іван Похитонов — українсько-франко-бельгійський художник 19 століття. Він народився на території нинішньої Кіровоградської області (на той час у Херсонській губернії). Нині кропивницький музей намагається повернути в Україну його ім'я.
Про це Суспільному розповіла директорка Музею мистецтв Тетяна Ткаченко.
За її словами, Іван Похитонов — майстер пейзажних мініатюр. Він не отримав систематичної художньої освіти й при цьому за життя став всесвітньо відомим. Більшість його картин написані тонкими пензлями на маленьких дощечках, за допомогою риб’ячих кісток, скальпеля, лупи й спеціальних окулярів. За даними Тетяни Ткаченко, роботи постійно виставляють у салонах в Європі й задорого продають на аукціонах.
Нині кропивницький музей і його директорка по дещицях збирають інформацію про художника, щоб повернути його ім'я в Україну. При цьому росіяни досі вважають його своїм. До прикладу, російська Вікіпедія його подає як "русский живописець-пейзажист". Проте за межами Росії уявлення про Похитонова вже вдалося зламати, вважає директорка музею.
"Його повернення — це дуже болюче питання. Я вдячна всім артменеджерам, які представляють українську культуру за кордоном на різних бієналеПодія, що відбувається раз у два роки. Термін застосовується переважно для виставок сучасного мистецтва.. Вони наполягають, виокремлюють і пишуть, що Іван Похитонов – це український митець. Росія вкладає багато ресурсів в інформаційну війну. Я кажу не лише про митців, а й взагалі про видатних особистостей: вчених, науковців, літераторів — вони їх собі приписують. Однак на цих майданчиках вже пишуть про деяких, що то українське мистецтво чи український митець", — розповіла Тетяна Ткаченко.
Іван Похитонов народився 27 січня (8 січня за новим стилем) 1850 року на хуторі Мотронівка Херсонської губернії (нині Кіровоградська область). Його батько був заможним і мав дворянський титул. Іван навчався у Єлисаветградському чоловічому пансіоні, реальній гімназії Миколаєва, Петровсько-Розумівській сільськогосподарській академії у Москві й на природничому відділенні Новоросійського університету в Одесі. При цьому ні академію, ні університет так і не закінчив.
1871 року Іван повернувся в Мотронівку й почав керувати сімейним маєтком. На той час він уже писав картини. За п’ять років полишив поміщицьке життя й у 1876 році переїхав спочатку до Італії, потім до Франції. Весною 1876 року відбувся його дебют у художньому салоні на Єлисейських полях. І відтоді Іван Похитонов регулярно експонував свої роботи у Парижі.
Наступними роками він багато подорожував Європою й час від часу жив то в Бельгії, то в різних містах Росії. Помер 23 грудня 1923 року у бельгійському місті Льєж (за іншими даними — у Брюсселі).
За словами Тетяни Ткаченко, біографічні дані художника довелося окремо звіряти, щоб відновити історичну правду. До прикладу, донедавна місцем народження митця вважалося село Мотронівка колишнього Знам’янського району на Кіровоградщині. Нині це територія Суботцівської громади Кропивницького району, а самого села Мотронівка не існує.
Кропивницькі дослідники встановили, що Похитонов насправді народився в іншій частині Кіровоградщини — біля сучасного села Новопавлівка Помічнянської міської громади в Новоукраїнському районі. Саме там був хутір Мотроно-Андріївка, який тривалий час плутали з іншим селом Мотронівка.
"Ми підіймали з архівів багато документів й понад 10 років досліджували, — розповіла Тетяна Ткаченко. — До нас доєднувався історик Анатолій Пивовар. Коли ми все ж зібрали всю інформацію, то встановили на будинку культури у Новоукраїнському районі в селі Новопавлівка (на тому місці якраз, де було село Мотронівка) пам'ятну дошку про те, що тут народився Іван Похитонов. До того це дослідження не проводили. Колись одне з російських видавництв вийшло на Мотронівку і, знаючи, що це Херсонська губернія, знайшло її в Знам’янському районі. Так воно й переносилося з року в рік. Навіть у наших перших музейних пресрелізах було написано, що це в Знамʼянському районі. Тобто ми Івана Похитонова досліджували по крупицях".
Також Тетяна Ткаченко має особисту історію про те, як 15 років шукала місце поховання Івана Похитонова. За її словами, в усіх виданнях було написано, що він помер і похований в Бельгії недалеко від міста Льєж. Уперше вона почала розшуки 2003 року й тоді з друзями відвідала декілька кладовищ, переглядаючи в бюро всі списки, чи є могила Похитонова. На той час результату не було. Пошуки відновилися на початку 2018 року, і знову довелося об'їхати декілька кладовищ.
"Здається, того дня це було третє чи четверте кладовище. І тут в бюро нам показують, що Іван Похитонов похований тут. Могила кам'яна, там декілька поховань на ній вказано. І працівник бюро сказав, що хоча це заборонено, але дозволяє сфотографувати на телефон безпосередньо записи з цієї книги. Це книга того періоду, від руки. Я передала це все в архів. Ну і, звісно, це зберігається в нашому музеї".
При цьому в кропивницькому музеї немає жодної роботи художника. За словами директорки, 11 років тому була домовленість з російським музеєм щодо можливості передати одну з робіт, але ці контакти перервалися після анексії Криму й початку російсько-української війни у 2014 році.
"Цим займався один з наших земляків. Він купував видання про Похитонова, зустрічався з дослідниками, з нащадками родини. Іван Похитонов навіть у своєму заповіті писав: "Якщо буде відкритий в Єлисаветграді музей, я заповім свою спадщину туди". Але жодної спадщини ми не отримали", — сказала Тетяна Ткаченко.
Роботи Похитонова можна побачити в кількох інших українських музеях — до прикладу, Національному художньому. У лютому 2016 року у Кропивницькому його іменем назвали колишню вулицю Радянська (у районі Ковалівки). За словами Тетяни Ткаченко, й далі розповідатимуть світові про те, що Іван Похитонов був не російським, а саме українським художником.