У Державному архіві Кіровоградської області зберігають документи органів влади, управління і самоврядування. Найстаріша книга, датована 1759 роком. До Дня працівників архівних установ, яке в Україні відзначають 24 грудня, директорка архіву Лілія Маринець розповіла Суспільному, які документи зберігають, що таке декомунізація фондів, як це змінює погляд на події радянської доби краю, та як відбувається реставрація документів.
24 грудня в Україні відзначають День працівників архівних установ. Це свято встановили указом президента України від 30 жовтня 1998 року, дату обрали на честь створення архівної служби України в 1913 році.
— Які найстаріші документи зберігають в архіві? (тут і далі пряма мова)
У нас 12 архівосховищ, які розміщені у двох спеціально побудованих приміщеннях. У першому корпусі приміщення сім архівосховищ. У ньому зберігаються документи органів влади, управління і самоврядування.
Найстаріша книга, яку зберігаємо в архіві, за 1759 рік, це метрична книга "Реєстрація актів про народження, смерть та шлюб" села Мартоноша Єлисаветградського повіту. Саме за такими книгами, за такими документами люди і відтворюють своє родове дерево, свій родовід. Цю книгу відреставрували, оцифрували, вона є у вільному доступі.
— До 1925 року державних архівів в області не було, всі документи зберігалися у відомчих архівах?
17 листопада 1925 року окружний виконавчий комітет ухвалив рішення про створення Зінов'ївського окружного архівного управління. Цим розпорядженням затвердив штат нашого архіву і призначили першого директора. Штат був — дві людини. З цього дня почалася робота з формування архівного фонду. До цього всі документи зберігали у відомчих архівах. Тобто в архівах підприємств, установ, організацій дорадянського періоду, до 1917 року. Це і архів міської думи, архів міської управи, окружного суду, дуже великі архіви церков.
Перше завдання окружного архівного управління — це зібрати всі документи, які залишились від підприємств царського уряду.
— Які унікальні документи залишилися?
У нас в метричних книгах, які збереглися в державному архіві, є актовий запис про народження Марка Лукича Кропивницького, Володимира Винниченка та Євгена Маланюка, і ще багатьох видатних особистостей не тільки для України, а і для всього світу.
— Чи є документи, коли саме святкували Різдво 100 років тому?
У нас зберігаються газети, в яких є повідомлення про проведення маскарадів, передріздвяних ярмарків. І на підставі цих документів можна підтвердити те, що дійсно Різдво святкували 25 грудня.
— Які нині стоять завдання перед державними архівами?
По-перше, це формування Національного архівного фонду. Це робота з установами, з організаціями, з підприємствами, з органами влади для того, щоб вони передавали документи на зберігання до архіву.
По-друге, це облік архівних документів. На сьогодні в державному архіві області зберігають понад 1,5 мільйони архівних справ.
По-третє, це зберігання документів, архівних документів.
Дуже важливе завдання — оцифрування документів. І, звісно, використання інформації, доведення до населення історичної правди, яка міститься в архівних документах. Ми віднаходимо документи, які ще не були опубліковані. Наприклад, ми підготували два збірники документів: "Єлисавет. Шлях до України" — це назва нашого міста саме в той період, коли вона виборювала свою незалежність у 1918-1923 роках. І ще одна книга "Голод 1921-23 років у Центральній Україні". Це книга висвітлює події штучного голоду 1921-1923 років.
Документи 1921-23 років не були засекречені. Якщо говорити про голод 1932-33 року, то так, ці документи були свого часу з обмеженим доступом.
— Хто мав доступ до документів про голод 1932-33 років?
Більшість цих документів зберігали в колишньому архіві обкому компартії України. І тоді дозвіл до цих документів надав саме обкомом партії Кіровоградської області.
— Після того як Україна стала незалежною, куди передали архіви обкому комуністичної партії?
Коли була припинена діяльність Комуністичної партії Радянського Союзу, то Кіровоградський обласний партійний архів, разом з будівлею, з документами і зі штатом працівників передали до державного архіву Кіровоградської області.
Сьогодні це корпус номер два, який також працює. Документи, які зберігають у тому корпусі, вони всі у вільному доступі. Там є читальний зал.
— Декомунізація фондів. Що це означає?
Для архівістів декомунізація фондів — це передусім доступність фондів. Частина їх була недоступна. По-перше, були заборони обкому партії до партійного архіву. По-друге, деяка частина архівних документів мала гриф "таємно".
— Коли зняли гриф "таємно"?
Це дуже поступова робота, яка продовжувалась після 1992 року. Нині в державному архіві документів з обмеженим грифом доступу немає.
— На які саме документи був накладений гриф "таємно"?
Це документи німецької окупаційної влади з 1941-44 років і документи, які були створені нацистською Німеччиною.
Документи, переважно в яких були списки працівників підприємств, які працювали на той момент в цих установах і на підприємствах. Це господарські документи. Документи громадських дворів, колишніх колгоспів. В них містилася господарська інформація. Про підвіз продуктів, налаштування роботи підприємств.
— Радянська влада хотіла засекретити, як жили люди в період окупації?
Так. Ці документи масово були засекречені. Серед засекречених, документи, які нам передало управління Служби національної безпеки України. Це архівно-слідчі справи, це справи на остарбайтерів — це ті кого вивезли в Німеччину на роботи. Вони теж були засекречені свого часу.
Завдяки тому, що працював Фонд "Взаєморозуміння і примирення", і ті люди, які працювали на роботах у Німеччині, почали отримувати компенсацію за свою невільницьку працю. Ми почали працювати з цими документами, надавали довідки і підтверджували перебування людей в Німеччині.
— На основі збережених документів були написані дослідження про голодомор 1922-23 років?
Зберігають у архіві "сводочну ведомость" про кількість населення і кількість голодуючого населення.
Я б звернула увагу саме на Єлисаветградський повіт. Голодували майже половина населення і пік голодування прийшовся на квітень 1922 року. В цій відомості є такі позиції, як кількість населення, кількість дітей і кількість голодуючого населення. Кількість харчових пунктів або пунктів харчування в повіті.
В той час ще голодувало і Поволжя. І не зважаючи на те, що голодувала наша територія, наше населення, ми відправляли допомогу голодуючим Поволжя. А нам допомагали закордонні організації. І в першу чергу, я б назвала, американську організацію АРА Добродійна організація у США у 1919-1923 під керівництвом міністра торгівлі Герберта Гувера. Об'єднувала добродійні комітети США. та фонд Фритьофа НансенаДо України постачалася велика кількість сільгосптехніки, дієтичних харчових продуктів. Місія Нансена заснувала багато дитячих будинків.. Вони поставляли в повіт продукти, організовували беплатні їдальні для голодуючого населення, пайки надавали людям. В архіві є дуже цікавий документ — повідомлення про розміри пожертв робітників Єлисаветградського вузла народного зв'язку. Люди голодували, але 2% від всіх видів грошового забезпечення мали перевести голодуючим Поволжя. Нам допомагали з-за кордону американські організації, а українці відправляли свою допомогу в Росію, в Поволжя.
— В архіві зберігаються списки розкуркулених?
Це той документ, той факт, який став потім причиною голоду 1932-33 років. Є дуже великі списки розкуркулених, позбавлених виборчого права, репресованих, які були позбавлені права вибирати. Є навіть документи з переліком майна, яке забрали у цих людей, які займалися своїм господарством.
Деяких людей розкуркулювали і вони продовжували жити, але вже як бідняки. Когось висилали. Навіть є такі рішення — вислати за межі України. Людей висилали на далекий схід, в Поволжя. І там вони якось облаштовувались.
— Архівно-слідчі справи, це справи репресованих?
Архівно-слідчі справи, це справи на людей, які були репресовані радянською владою у 20-50-х роках минулого століття. У нас понад 17 тисяч архівно-слідчих справ.
Це матеріали фонду Управління Служби національної безпеки в Кіровоградській області, документи колишнього КДБ (комітет державної безпеки). Архівно-слідчі справи, вони надійшли до архіву області на початку 90-х років минулого століття. Ці документи, у нас віднесені до документів репресивних органів Радянської влади.
Вони були засекречені в КДБ, але в нас вони вже були на обмеженому доступі, тому що коли вони тільки надійшли до нас, знайомитися з цими документами могли або близькі родичі за підтвердженням, або науковці, які обґрунтували свою наукову мету для роботи з цими документами.
— Близькі родичі часто запитують такі документи?
Так. Близькі родичі цікавляться історією своєї родини і долею своїх родичів. Багато людей, які були вислані того часу, вони не повернулися назад і доля їх невідома. І звісно, що люди, хотіли б знати, де вони поховані, або, можливо, вони осіли в іншому місті.
Майже 51 тисячу архівно-слідчих та фільтраційних справ ми маємо на зберіганні в архіві. Абсолютно різні долі, різні люди. Є особисті документи, посвідчення, паспорти, навіть листування. Є скарги, які люди направляли державним органам про припинення слідства, про те, що вони не винні, в тих чи інших злочинах.
Є вірш, за який постраждав чоловік. Цитую: "За що ідіоти глузують з народу? Робить заставляють без хліба куска. А зморені люди голодні і голі, на серці їм туга й тоска". За такі вірші, які він писав, можливо читав своїм друзям, він був репресований, ну і звісно підлягав арешту і подальшому засланню.
— Як реставрують документи?
Реставрації і ремонту підлягає кожний аркуш архівного документу. Наприклад, спочатку реставратор кожний аркуш обезпилює, потім нарощує корінці на край аркуша для того, щоб потім їх можна було прошити й текст цього аркуша не був зашитий і його можна було читати, сфотографувати і зробити з нього архівну копію.
Якщо в аркуші є пошкодження, то реставратор має їх прибрати.
Працівники архіву власними силами зробили невеличку сушильну камеру, тому що в осінньо-зимовий період, коли ще немає опалення, дуже погано сохнуть документи. У камері розвішують відремонтовані, відреставровані документи, включають додаткове опалення, таким чином пришвидшують свою роботу.
Процес оцифровки документів державного архіву Кіровоградської області розпочався 1 липня 2022 року, вже під час повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну. До цього в грудні 2020 року був підписаний договір про співпрацю з американською корпорацією Familysearch InternationalНекомерційна сімейно-історична організація, діяльність якої присвячена об’єднанню поколінь, яку заснували в 1894 році як Генеалогічне товариство штату Юта, з часом організація значно розширилася, і в результаті реорганізації її було перейменовано у FamilySearch. Сьогодні FamilySearch International співпрацює з більш ніж 10 000 архівами світу.. Це корпорація, яка є світовим лідером в оцифровці документів саме генеалогічного характеру. З 1 липня 2022 року і до сьогодні ми вже оцифрували понад 130 тисяч архівних справ. Це майже девять мільйонів сканів.
За результатами 2023 року Державний архів Кіровоградської області увійшов в трійку лідерів з оцифровання в Україні.
— Як можна скористатися оцифрованими документами?
Оцифровані документи, оператори викладають на сайт Familysearch і кожна людина може зайти на сайт і опрацьовувати документи.
— Які документи оцифровують?
Оцифровуємо документи генеалогічного характеру. Спочатку почали оцифровувати з метричних книг, тобто церковних. Потім оцифрували книги реєстрації актів цивільного стану по 1946 рік. Документи органів влади, це можуть бути документи з сільрад, ті ж самі документи про розкуркулених. Це і фільтраційні справи, архівно-слідчі справи. Всі документи, з яких можна почерпнути інформацію генеалогічного характеру, вони всі оцифровуються. Задля цього цьогоріч ми підключилися до єдиного вікна Державної архівної служби доступу до архівних документів — платформа Архіум. Її розмістили на сайті Державного архіву Кіровоградської області.
Звісно, ми не можемо зараз викласти всі 130 тисяч документів. Ця робота дуже тривала, але зараз ми вже можемо говорити, що частина метричних книг вже викладена на сайті, на платформі Архіум.
— Як можна знайти архівні документи?
На сайті Державний архів Кіровоградської області у правому верхньому куті є синя поле, на якому написано Архіум. Там оцифровані документи, які можна збільшувати, зменшувати, щоб було зручно ними користуватися. Людина з будь-якого кінця світу може зайти на сайт і працювати з цими документами.
Державний архів Кіровоградської області зберігає колекцію про опір Збройних сил і народу проти російської агресії. Фотографії наших героїв, документи про волонтерський рух на Кіровоградщині. Збираємо документи про переселенців. Це спогади, фото, відео, і, можливо, аудіозаписи.
Приносьте, діліться своїми документами, артефактами, фотографіями, відеозйомками початку повномасштабного вторгнення. Архів збирає ці документи.