Сексуальна освіта охоплює широкий спектр тем, пов’язаних із фізіологією, емоціями, стосунками, безпекою та здоров’ям. Її мета — допомогти дітям зрозуміти себе, будувати здорові взаємини. Недосконалість системи сексуальної освіти дітей може призводити до втрати довіри до батьків, уявлення, що тема сексуальності є ганебною або непристойною, огорнутою таємницею і соромом власного тіла та його фізіологічних змін. Коли і як правильно говорити з дітьми про інтимне життя, Суспільному розповіла кандидатка психологічних наук Наталя Цумарєва.
— Що таке сексуальна освіта? (тут і далі — пряма мова)
Це процес отримання знань, формування навичок і ставлень щодо сексуальності, взаємовідносин, репродуктивного здоров’я, статевого дозрівання, гендерних ролей, емоцій та відповідальної поведінки. Вона спрямована на формування здорового та свідомого ставлення до питань сексуальності та взаємин.
Окрім того, існує поняття "сексуальна просвіта", що включає комплексне інформування людей про різні аспекти сексуальності, здоров’я та взаємовідносин. Мета сексуальної просвіти — допомогти людям прийняти своє тіло, усвідомити розмежованість понять "стать" та "гендер", зрозуміти свої права та відповідальність у стосунках, сприяти формуванню здорових навичок у статевих стосунках.
— Що охоплює сексуальна освіта?
Сексуальна освіта — це знання анатомії, репродуктивного здоров’я, фізіології статевого дозрівання, розуміння контрацепції, профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом, важливість сексуальної згоди, навчання розпізнавати ризики та уникати небезпеки. Наприклад, рання вагітність та сексуальне насильство, розуміння своїх почуттів і сексуальної ідентичності, повага до власних меж та меж інших людей, а також побудови здорових стосунків.
— Коли батькам варто почати говорити з дітьми на цю тему?
В кожному віковому періоді є важливі аспекти сексуальної освіти. Говорити треба не лише батькам чи на уроках біології, але й обговорювати такі питання в межах груп, класів, соціальних мережах, в медіапросторі, у сфері охорони здоровʼя.
Досить тривалий час ця тема була табуйована, навіть постидна, проте, як кажуть: "Озброєний – значить захищений". Чим більше приховувати цю тему, тим більший інтерес дітей до неї, і часто, обговорюючи ці питання у сфері ровесників, вони можуть отримати неправдиві знання, перекручені чи неперевірені факти. Тож, чим більше в суспільстві ця тема буде розкрита, тим нормальніше, спокійніше та грамотніше вона буде сприйнята дітьми.
Батькам на цю тему слід починати говорити з дітьми дошкільного віку, адже саме у віці трьох років відбувається формування самоідентифікації. Тут можемо говорити про назви частин тіла, включаючи статеві органи, використовуючи правильні терміни, обговорювати питання особистих кордонів тіла та правила. Наприклад: "ніхто не має права торкатися твого тіла без дозволу", про різницю між "хорошими" і "поганими" секретами, наприклад, що секрети, пов’язані з тілом, завжди потрібно розповідати батькам. Уже на цьому етапі ми можемо допомогти дітям почуватися впевнено у своїй ідентичності та захищати себе від можливого насильства.
У молодшому шкільному віці батьки мають допомогти дитині зрозуміти зміни, які вона буде переживати у майбутньому. Важливими темами для обговорення мають стати основи репродуктивного здоров’я, наприклад, як народжуються діти, захист своїх персональних кордонів: як казати "ні" і чому це важливо, а також безпечна поведінка в інтернеті — наприклад, що не можна надсилати особисті дані, фотографії, відео.
У підлітковому віці батьки мають допомогти дитині зрозуміти фізичні та емоційні зміни в період статевого дозрівання. Тому важливо обговорювати теми зміни у тілі, гормональні зміни, ризики ранніх статевих стосунків. В цьому віці також важливо враховувати емоційні аспекти: закоханість, романтичні стосунки. Це допоможе уникнути страхів чи сорому, пов’язаних із природними процесами і зберегти відкриті стосунки з дорослими.
Зі старшокласниками важливо формувати відповідальне ставлення до сексуального життя та стосунків. Батьки мають у розмові з дітьми обговорювати теми взаємної згоди та поваги у стосунках, методи протистояння маніпуляціям, тиску та насильству. Наприклад, "надішли мені свої інтимні фото чи відео", ризики ранніх статевих стосунків та вагітності.
Зі свого досвіду, як психолога, можу сказати, що це дуже важливо. Я працювала з дівчиною 15 років, у якої був замах на самогубство, повʼязаний з маніпуляціями хлопця, який спочатку просив вислати інтимні фото, інакше він її залишить, а потім продав ці світлини поціновувачам дитячої порнографії, а також сказав, що оприлюднить ці фотографії в групі, де вона навчалася. Через це дівчина спочатку лежала в лікарні з тяжким отруєнням, в критичному стані, на межі життя і смерті в реанімації, а потім з тяжкою депресією в психіатричній лікарні. Тому батькам важливо зберегти з дитиною відкриті стосунки, щоб могли поговорити на такі складні теми і отримати підтримку. За словами дівчини, вона боялася батьків, через страх та розпач вирішила покінчити життя самогубством. Після цього була тривала психотерапевтична робота, щоб відновитися психологічно і повернутися до нормального життя.
— Як допомогти батькам правильно сформулювати відповідь на такі питання, як "Звідки беруться діти?"
Слід враховувати вікові та індивідуальні відмінності дітей, а також ситуацію, чому саме це цікавить дитину.
Дошкільнятам достатньо сказати, що дитина з'являється в животику мами, а потім народжується. Без особливої деталізації. Чи навести приклад, як це відбувається у рибок, птахів, котиків і собачок. Можна знайти "правильний" мультфільм на цю тему.
Для молодших школярів можна додати базові біологічні факти про яйцеклітину і сперматозоїд, але без складних деталей. Наприклад, "Коли тато і мама дуже люблять одне одного, з’єднується клітинка мами, яйцеклітина, та клітинка тата, сперматозоїд, і починає рости малюк". Зараз багато дитячих ілюстрованих енциклопедій на теми будови тіла, гормональних змін, вагітності.
Якщо це підлітки, то вони вже готові до детальнішої розмови про репродуктивну систему, вагітність і народження. Так само батьки можуть запропонувати навчальні відео та книги на ці теми.
— Якщо правильно і прямо не відповідати на такі питання, уникати їх, які наслідки можуть бути для дитини?
Неважливо, якого віку діти, головне – бути чесними, емоційно нейтральними, без створення сорому або дискомфорту, не уникати складних тем, бо все одно діти знайдуть інформацію з інших джерел, інколи навіть у спотвореному вигляді, як порно-аніме, перегляд і розповсюдження дитячої порнографії.
Недосконалість системи сексуальної освіти дітей може призводити до втрати довіри батьків, уявлення, що тема сексуальності є ганебною або непристойною, огорнутою таємницею і соромом власного тіла та його фізіологічних змін.
Більш складними наслідками можуть стати проблеми сексуальної орієнтації, раннього сексуального досвіду, венеричних захворювань, ранніх вагітностей та абортів, безладних та ризикових стосунків у майбутньому. Уникання цієї теми позбавляє дитину важливих знань про контрацепцію, профілактику інфекцій, що передаються статевим шляхом, і ризики ранніх вагітностей.
Також сексуальна освіта є профілактикою сексуального насильства. Його проявами можуть бути не лише зґвалтування, але й примус до сексуальних стосунків, образливі коментарі сексуального характеру, небажані дотики сторонньої людини. Дитину можуть обманювати, шантажувати чи залякувати, щоб примусити до сексуальної близькості або оголення, дитину змушують дивитися порнографію чи статевий акт кривдника або споглядати демонстрацію статевих органів. Саме тому дітей треба змалечку навчати розуміти та захищати власні психологічні й фізичні кордони, обговорити план безпеки у виникненні підозри на можливість виникнення сексуального насильства.
— Хто має говорити з дитиною про секс? Мама чи тато?
На мою думку, це спільна відповідальність батьків. Однак є теми, на які комфортніше буде говорити мамі. Наприклад, про критичні дні, вагітність, наслідки раннього статевого життя та абортів для дівчинки. Татові легше даються теми ерекцій, полюцій. Є теми, які можуть обговорити обоє батьків – питання статі, гендеру, особистої гігієни, репродуктивне здоров’я, відповідальності за вагітність, одностатеві стосунки. Розподіл цієї ролі може залежати від віку дитини, її статі, стосунків із батьками та рівня їхньої обізнаності.
— Що робити, якщо дитина не хоче про це говорити? Це тривожний дзвінок чи просто дитина ще не готова?
Таке і справді буває, але з різних причин: дитина може бути фізично чи психологічно незрілою для обговорення таких тем, соромиться говорити конкретно з батьками, іноді з іншою людиною їй комфортніше, наприклад, з лікарем, психологом, дорослим родичем, бо боїться осуду чи насміхання або вона раніше отримала інформацію з інтернету чи від друзів.
Але іноді це може свідчити й про те, що дитина намагається розібратися у своєму гендері і боїться у цьому зізнатися, отримала вже ранній негативний досвід або зазнала якогось з проявів тиску, маніпуляцій чи навіть сексуального насильства.
Батькам варто турбуватися, тому краще звернутися до психолога, якщо дитина різко реагує на спроби говорити про сексуальність, демонструє при піднятті цієї теми злість, страх, замкненість, якщо вона категорично відмовляється обговорювати будь-які теми, пов’язані зі своїм тілом або стосунками, має ознаки підвищеної тривоги, невротичності, порушення сну, зниження успішності в школі, ознаки соціальної ізоляції.
— Сексуальна освіта це лише про секс?
Сексуальна освіта — це далеко не лише про секс. Це комплексний процес, який охоплює широкий спектр тем, пов’язаних із фізіологією, емоціями, стосунками, безпекою та здоров’ям. Її мета — допомогти дітям зрозуміти себе, будувати здорові взаємини та приймати відповідальні рішення у своєму житті.
— Як ми можемо вплинути на просування сексуальної освіти?
Найбільшою роботою в цьому плані залишається турбота батьків. Звичайно ж, слід враховувати вікові, індивідуальні, культурні, релігійні особливості кожної дитини та сімʼї. Для батьків мають бути доступні різноманітні курси, тренінги, лекторії, батьківські клуби — задля створення в кожній сімʼї довірливих стосунків з дітьми та відповідального батьківства, важливості власного позитивного прикладу, ознайомлення з методами сексуальної просвіти власних дітей. Це допоможе з руйнуванням стереотипів і стигматизації, пов’язаних із темою сексуальності.
Дуже важливий аспект — це громадські ініціативи, тематичні відеоролики, семінари, тренінги чи лекції для батьків, вчителів та молоді, залучення медиків, психологів, кампанії з поширення інформації про репродуктивне здоров’я або захист від насильства.
Також, я вважаю, від Міністерства освіти і науки має йти ініціатива з інтеграції сексуальної освіти у навчальні та позашкільні програми, які б відповідали віковим особливостям дітей, та якісної підготовки педагогів для їх впровадження. Наприклад, клуби чи гуртки для молоді, де можна обговорювати питання стосунків і здоров’я.
— Що робити батькам підлітків, які розуміють, що втратили час для розмови з дитиною на цю тему, як їм діяти?
Звичайно, профілактика негативних ризиків – це перший крок до сексуальної просвіти. Проте ніколи не буває пізно. Навіть у закладах, які допомагають неповнолітнім вагітним та матерям, у лікарнях, де лікують інфекції, які передаються статевим шляхом, постійно проводять різноманітні заходи із сексуальної освіти.
Батькам треба набратися терпіння і стати трохи відкритішими до своїх дітей, приділити свій час та увагу такій важливій темі. Дитина завжди потребує підтримки батьків, навіть якщо не показує цього відкрито, особливо підлітки, які стають схожими на "їжачків". Підготуйтеся до розмови, не читайте довгих нотацій чи лекцій, спитайте, що саме цікавить дитину і що вона вже знає з даної проблематики. Можливо, ви навіть здивуєтеся обізнаності вашої дитини в цьому питанні. А далі обговоріть важливі аспекти відкрито, без критики та насмішок.
Але щоб штучно не створювати момент для обговорення такої делікатної теми, дочекайтеся природного моменту чи запитань від дитини, чи вставте якийсь коментар у життєві ситуації у потрібний момент.
Якщо ж ви особисто соромитесь чи помітили, що дитина сама соромиться чи уникає подібних тем, то скористайтеся надійними джерелами. Наприклад, інформаційні листівки з центру репродуктивного здоровʼя, книги про тіло, стосунки, гормони, сексуальність, перевірені інтернетресурси, просвітницькі відео.
Головне – демонструйте повагу, підтримку, довіру і готовність обговорити, якщо з’являться запитання, у будь-який момент.