Військовослужбовець зі 121-ї бригади територіальної оборони Кіровоградщини Сергій під час наступу росіян біля Часового Яру на Донеччині отримав наказ вивести групу військових з оточення. Разом із побратимом-провідником вони вирушили на розвідку, але натрапили на російських військових. Суспільному чоловік розповів, що побратим загинув, а він, попри поранення, вступив у бій та вивів 14 військових з оточення, врятувавши їхні життя.
26-річний військовослужбовець територіальної оборони Сергій службу розпочав влітку 2022 року.
"Пішов у військкомат, там відмовили, бо мені було 24 роки, а це не призовний вік. Хоч я і був офіцер запасу, сказали: "не підходиш". Я щомісяця до військомата ходив. Потім мені сказали, якщо хочу в армію, то можу вступити до лав територіальної оборони".
Сергій воював на Запорізькому, Херсонському та Донецькому напрямках, брав участь у звільненні Херсона. За його словами, події біля Часового Яру відбулись влітку 2024 року під час наступу російської армії.
Спочатку бійцям, які потрапили в оточення, сказав, намагались передати боєприпаси, їжу, воду, та не вийшло через обстріли.
"Я з побратимом, який знав усі стежки, пішли у дорозвідку, щоб групу не завезти у засідку, щоб нас не взяли в оточення. Основну групу, яка йшла на евакуацію, я тримав на відстані 200-250 метрів. Ми до спостережного пункту не дійшли сто метрів — потрапили в засідку".
За словами Сергія, побратим тоді загинув, отримав поранення й він сам, однак вступив у бій та переміг.
"Одна куля зайшла в черевну порожнину, одна — кадик розірвала, третя — в палець, але була обручка і палець це врятувало, не зрізало. Одна куля зайшла в плече і одна пройшла по обличчю — невеличкий шрам лишився на щоці. Я сів під деревиною і думаю, якщо залишусь мене або візьмуть у полон, або стечу кров’ю. Зібрався й пішов до основної групи. Там мені надали допомогу, перев’язали. Групі я визначив маршрут висування, щоб вони далі йшли до наших хлопців, а сам взяв двох побратимів, щоб вони допомогли мені з евакуацією, бо машини евакуаційні туди не заїжджають. Півтора кілометра лісистої місцевості я пройшов сам, а вже ті два кілометри я не зміг, бо втратив понад два літри крові і почав втрачати свідомість".
Усі 14 побратимів вийшли з оточення, сказав боєць. За їх порятунок президент нагородив Сергія орденом Богдана Хмельницького. Нині військовослужбовець лікується після трьох операцій.
Вдома чоловікові додають сил дружина та трирічний син.
Попереду у Сергія — ще одна операція, після неї — реабілітація, потому, сказав, хоче повернутись до служби, бо там чекають побратими.