2 вересня Національний банк України запропонував змінити назву української монети з "копійка" на "шаг". Це хочуть зробити в межах дерусифікації й відродження національних традицій в Україні. Суспільне Кропивницький поспілкувалося зі старшим зберігачем фондів Музею грошей Національного банку України, доктором історичних наук Андрієм Бойко-Гагаріним про місце шага в українській історії, чому саме його пропонують на заміну копійці й наскільки доречно це робити зараз.
Що відомо про монету "шаг"?
Монетно-лічильне найменування "шаг" регулярно згадується в українських письмових джерелах останньої чверті 18 століття. Зокрема, в контексті товарно-грошових розрахунків та побуту щодо потрійного гроша Речі Посполитої. Водночас в грошовий обіг Лівобережжя України проникають московські копійки — дрібні срібні монети царів династії Романових.
Варто наголосити, що шаг не має жодного стосунку до Московії та Російської імперії. Він не зустрічається в письмових документах чи побуті московитів й притаманний винятково Україні.
Назва "шаг" у побуті українців етимологічно сформувалась у 16-17 століттях за часів Гетьманщини й була відроджена в добу Української Революції у 1918 році. Її використовували в грошових документах українського підпілля ОУН та УПА й мали відновити в незалежній Україні.
Чому шаги так і не ввели в обіг у 1991 році?
Одразу зі здобуттям Україною незалежності у 1991 році розпочався пошук промислових підприємств, які були б найбільш пристосовані до розміщення на їх базі потужностей першого національного монетного двору.
У конкурсі взяли участь одразу кілька підприємств оборонного комплексу колишнього СРСР. Комісія з питань економічної реформи й управління народним господарством 1 жовтня 1991 року обрала переможця. Це був верстатобудівний завод у місті Луганськ.
Саме це підприємство в 1992 році виготовило експериментальні зразки монет — номінали "1 шаг" та "50 шагів". Зокрема, такі зразки можна побачити у Музеї грошей Національного банку України.
Були й інші назви монет. Чому перевагу треба надати шагу?
У 1992 році жваву дискусію викликала потенційна назва сотої фракції банкноти — розмінної монети до гривні. Висловлювались різні пропозиції. Одна з них — спиратися на досвід ОУН та УПА й використовувати для назви грошової одиниці "бофон". Це був грошовий документ українських повстанців за внесок на бойовий фонд.
Комуністичне лобі наполегливо пропонувало залишити назву копійка — як в СРСР, російській імперії й московському царстві. Тому 2 березня 1992 року Постановою Президії Верховної Ради України затвердили назву "копійка".
Був варіант перекласти цю назву як "списівка" або "списик". Також серед назв розглядали подібні до іноземних грошових одиниць "центи" (як у США, Канаді та багатьох країнах Британської Співдружності), "гроши" (як у Польщі), "стотинки" (як у Болгарії), а також з історичним контекстом — "резани", "копи" та "шаги".
Художник Василь Лопата, який розробив дизайн перших банкнот гривні, у мемуарах спростовує серйозність обговорення таких варіантів назви, як "резана" та "сотий". Сам він, спираючись на глибоку зацікавленість в українській історії, пропонував назву "шаг".
Художник проводить аналогії із практикою їх введення та обігу в часи Української Революції 1917-1921 років. Розроблення дизайну розмінної монети, за словами художника, розпочалась після затвердження концепції та дизайну банкнот 1992 року. І саме шаги мали увійти в обіг разом із гривнею.
Які аргументи щодо впровадження шагу в сучасний обіг?
Назва "шаг" давнього українського походження вже використовувалася на території України, зокрема в українській грошовій лічбі, з 16-17 століття. Це унікальне найменування монети, якого не знають інші лінгвокультури. Воно також широко вживається в класичній українській літературі, зокрема, часто згадується у творчості Тараса Шевченка, Лесі Українки та інших письменників.
У часи Української революції 1917–1921 років у реальний грошовий обіг були введені грошові знаки з назвою "шаг", і це було закріплено на законодавчому рівні. Тому відродження такої практики обґрунтоване історичною та мовною традицією України.
Зміна назви монет також сприятиме дерусифікації та деколонізації. Адже назва "копійка" має московське, імперське походження. В умовах широкомасштабної російської агресії заміна копійок на шаги є важливим та необхідним кроком, адже сьогодні копійки залишилися в обігу лише у ворожих до України держав.
Що про шаг насамперед мають знати українці?
Сьогодні український народ повертає собі все, що було несправедливо у нього вкрадене та понівечене кремлівськими наративами, сплюндровано окупантами. Ми повертаємо українську культуру, віру, мову — відновлюємо власну ідентичність у всьому.
Саме час відновити справедливість і для грошової системи — повернути національній валюті історично обґрунтовану назву також для розмінної фракції. Ми докладно вивчали побутування назв монет та монетно-лічильних найменувань, особливості грошової лічби, традиції накопичення багатства в Україні.
Отримані свідчення дають нам підстави сміливо стверджувати, що суто українською назвою для дрібних монет є "шаг". Тому її повернення до сучасного грошового обігу — логічне та науково обґрунтоване. Наша гривня — княжого роду, а шаг — походить із славетного роду козацького.
Чи шаг має українське походження?
Це питання журналіст Суспільного поставив кропивницькій мовознавиці й професорці Світлані Ковтюх. Вона відповіла, що "шаг" і "шажок" — це давнє питомо українське слово.
— Найбільш обґрунтованою є версія, подана в семитомному етимологічному словникові української мови. "Шаг" — дрібна монета (пів копійки), "шажок" — зменшене від "шаг". Це утворення виникло на основі первісного "cяг" (крок). Порівняйте з українським словом "сягнистий" — тобто той, який робить великі кроки. Також "сягнистий" в значенні широкий (про крок, ходу). Форма ж "шаг" замість "сяг" виникла внаслідок дистанційної асиміляції у зменшеній формі слова.
Коли слово було з трьох літер ("шаг", "сяг"), то вимовляти було неважко. Але коли утворили зменшено-пестливе "сяжок", то свистячий і шиплячий звуки, які стоять близько один біля одного, зумовили важку вимову. І відбулася історична регресивна асиміляція за місцем і способом творення — і з "сяжок" утворився "шажок". А тоді за аналогією до зменшено-пестливої форми вже й у безсуфіксному слові першу літеру почали використовувати "ш".
На думку мовознавиці, інші пояснення про походження шагу (зокрема, з польської мови) менш переконливі.
