В Олександрійській громаді Кіровоградської області зібрали колекцію виробів ткацтва. Там є предмети одягу, килимові доріжки, обруси (скатертини), налавникиПокривала на лави, веретиПокривала на стіни й меблі. Ці всі речі майстрині ткали вдома, на ткацьких верстатах.
Про це Суспільному розповіла молодша наукова співробітниця Олександрійського міського музейного центру імені Антоніни Худякової Олена Мітюріна.
За її словами, частина речей була з попередніх років. Деякі принесли місцеві жителі у 2024 році.
До прикладу, килимову доріжку подарувала олександрійка Ніна Кохнюк. Її родина продавала батьківську хату в селі Димине, і там була ряднина — посагМайно, гроші, що їх дають батьки або родичі нареченій, коли вона виходить заміж. її матері. Вік виробу орієнтовно 80-90 років.
"Доріжка має чотири метри на 80 сантиметрів. Вона вовняна, зроблена з саморобної пряжі, пофарбована природними та аніліновими барвниками. Це дуже гарний виріб. Там понад 10 кольорів, великі квіти".
З усієї колекції ряднинки (килимові доріжки) — найпізніші вироби. Їх у селах ткали до середини 20 століття, а подекуди й пізніше. Використовували для цього простіші верстати — з двома педалями.
"Це останнє, що ткалося, і їх з візерунками вже майже не робили. А ось налавники й верети ткалися щонайменше на чотирипедальних верстатах. І це по самому виробу видно. Дуже цікаво роздивлятися саме плетіння ниток. Тобто давнина є саме в веретах і налавниках", — розповіла Олена Мітюріна.
Упродовж літа в музеї демонстрували виставку ткацтва, і для неї своїми виробами тимчасово поділився музей з села Захарівка Великоандрусівської громади. Один з таких експонатів — вовняна свитка віком 120 років. За словами Олени Мітюріної, такі експонати зараз важко знайти.
"Вони майже ніде не збережені. Якщо навіть вони десь і лежали по горищах, то люди ще на них сушили, наприклад, цибулю. І їх сильно їсть міль. А в захарівського музею їх дві, коричнева і сіра. Вони дуже класні. І такі кольори, до речі, характерні для нашого краю. У нас не було білих свит, як на Західній Україні. Також ми привезли звідти різноколірну крайку. Це такий жіночий пояс".
Домашнє ткацтво на території Кіровоградщини існувало до середини 20 століття. Далі воно поступилося фабричним тканинам і виробам.
За словами Олени Мітюріної, домоткані вироби Олександрійського повіту можна побачити в музейних залах Олександрії. Ті, що належать до місцевих фондів, демонструються постійно. Речі з Захарівки побудуть до кінця жовтня.
Також вона просить не викидати старовинні килими й свитки зі старих хат, а по можливості ділитися ними з музеями.
