У Кропивницькому майстриня Катерина Москаленко проводить безплатні майстеркласи для матерів та дружин загиблих військових. Мета — відволікти від горя через втрату близької людини. Їх жінка організовує в українській світлиці, яку облаштувала вдома. Там збирає старожитності.
Катерина Суспільному розповіла, цього разу на занятті восьмеро жінок виготовляли мотанку у вигляді янгола миру. Всі вони учасниці громадської організації "Об’єднані героями".
"Лялька-мотанка – це стародавня традиційна українська лялька, їй понад п'ять тисяч років, таку ляльку робили мами діткам. Символ цієї ляльки — оберіг. Вона завжди ставилась на покуті, де ікони, і своєю енергетикою оберігала будинок від злих духів, злих помислів. Також оберігала воїнів у походах".
Такі зустрічі допомагають підтримати одна одну й відволіктись, вважає керівниця громадської організації "Об’єднані героями" Алла Кондакова. Вона мама військового Олександра Кондакова. Її син був радистом розвідувальної групи 3-го окремого полку імені князя Святослава Хороброго. Загинув у 2014 році в районі міста Слов'янськ Донецької області біля гори Карачун, внаслідок збиття російськими військовими військового гелікоптеру Мі-8.
Учасниця майстеркласу Олександра Гребенюк сказала, власноруч виготовленого янгола поставить біля світлини свого сина Євгенія. Він загинув 22 травня 2023 року під Бахмутом Донецької області.
"Мій син аспірант Києво-Могилянської академії, кінокритик, журналіст, письменник, антрополог, кандидат технічних наук. Його мобілізували у 29 років. Воював на посаді стрілець-санітар. Він мені не говорив, що у Бахмуті, завжди говорив, що в Житомирі на полігоні".
Другий рік без сина намагається жити Валентина Кравченко. Розповіла, самій важко пережити горе, а такі зустрічі відволікають хоч на деякий час.
"Це віддушина, бо задихаєшся від горя, дуже вдячна цій жінці, що вона рятує нас від цієї депресії. Коли лишаюся одна, плачу, кричу на всю хату, треба тільки десь іти, бути поміж людьми, щоб трошки відходить від цього".
Лілія Рикалова на такому майстеркласі вперше. Її син Роман загинув у 22 роки в липні 2014 року, розповіла жінка.
"Він був неодружений, онуків немає. Живемо завдяки спілкуванню з такими самими мамами, дружинами, хто втратив найдорожчих. Віримо в перемогу".
Такі зустрічі допомагають дружинам та матерям загиблих військових пережити горе, вважає психологиня Інна Канівець.
"Вони між собою обговорюють, чують думку один одного, дивляться хто що створює, відчувають що для кожного важливо. Найважливіше, під час таких зустрічей – це підкреслення важливості самого себе та відчуття того, що я є тут, з важким каменем на душі, але це та історія, коли треба поступово, поетапно її прожити".
