Всесвітній день щитоподібної залози. На що впливає "залоза-метелик" і як її зберегти: пояснення кропивницької лікарки

Фото ілюстративне. Getty Images

25 травня — Всесвітній день щитоподібної залози. Щитоподібна залоза має форму метелика й розташована на передній поверхні шиї. Вона виробляє гормони, які контролюють усі обмінні процеси в організмі — від поділу клітин до терморегуляції тіла й швидкості роботи мозку. Про те, як зберегти її здоровою, які хвороби пов’язані з нею і як їх лікують, Суспільному розповіла лікарка-ендокринолог вищої категорії Кіровоградського обласного клінічного онкологічного центру Валентина Прокудіна.

Яке значення щитоподібної залози взагалі для організму людини? (тут і далі пряма мова — ред.)

Щитоподібна залоза контролює й бере участь у діяльності всіх органів і систем організму. Її гормони — тироксин, трийодтиронін — відповідають за функціонування всіх клітин.

Тироксин — це антиоксидант. Наприклад, у дітей при вродженому гіпотиреозі (недостатності функцій щитоподібної залози) спостерігається затримка росту й розумового розвитку. Якщо дорослі мають таке захворювання, то в них пригнічується робота серця, судин, нервової системи, шлунково-кишкового тракту.

Бувають гінекологічні захворювання. При чому симптоми проявляються індивідуально — у кожної людини по-різному.

Чи є якийсь один характерний симптом, який вказує на те, що порушена робота щитоподібної залози?

Є класичні симптоми порушення функцій. І при зниженій функції (гіпотиреозі), і при підвищеній (гіпертиреозі), досвідчений лікар побачить це "з порогу". Але це якщо є класичні прояви.

Також є багато клінічних масок. Тому в будь-якому випадку (коли, наприклад, є тільки підозра на захворювання), ми маємо зробити гормональне дослідження.

Тобто навіть якщо залоза візуально збільшена, цей симптом все одно потребує дообстеження. Бо навіть при збільшенні вона може працювати без порушення функцій й тому не потребувати ніякого лікування.

Які є взагалі захворювання щитоподібної залози?

Головним чином це тиреоїдити (запалення — ред.) — хронічні, гострі, підгострі, з порушенням функцій або без порушення. Також є вузловий і дифузний зоб. Гіпотиреоз — понижена функція щитоподібної залози. Тиреотоксикоз (гіпертиреоз) — підвищена.

Вузлові утворення в жінок зустрічаються у п’ять-шість разів частіше, ніж у чоловіків. І близько п’яти відсотків усіх вузлових зобів, які мають жінки, під час обстеження виявляються раковими формами. Решта 95 — доброякісні.

Тобто якщо людина до нас звертається з вузловим зобом, то ми підходимо диференційовано — чи направляти на пункцію (якщо є підозра на рак), чи ні. Доброякісні вузли не потребують ніякого лікування. Там тільки спостереження і контроль УЗД раз на рік.

На якому етапі виявляють ці захворювання? Людина звертається до лікаря, чи це відбувається випадково, наприклад, під час медогляду?

Якщо є візуальне збільшення залози, то лікар це, звичайно, побачить. Але частіше це все-таки форми, непомітні для пальпаторного обстеження. Їх виявляють під скринінгу, коли роблять УЗД молочних залоз, щитоподібної залози.

Рак щитоподібної залози взагалі можуть визначити випадково. Ми його зараз виявляємо на мінімальних стадіях. Це мікрокарцинома, наприклад. Ці вузли за допомогою пальців не визначалися, а стали помітні на УЗД. Тому ультразвукове дослідження — це зараз найбільш ефективний метод для визначення структурних змін залози.

Існує стереотип, що всі хвороби щитоподібної залози пов’язані з йододефіцитом.

Ні. Причини захворювань щитоподібної залози дуже різні. Якщо ж говорити про йододефіцит, то цю проблему ліквідували ще в 50-60 роках. І таких випадків, які ви можете побачити на фото в інтернеті (наприклад, під назвою ендемічний зоб на Буковині), уже немає.

Тоді по всій Україні створили ендокринні диспансери (переважно на заході країни). Найближчий до нас — Вінницький. Людям давали антиструмін, і вже в тому поколінні аж таких важких ендемічних проявів не було.

Але помірний дефіцит у сучасній Україні усе-таки є. Якщо щодня треба вживати 200 мікрограмів, то люди вживають з продуктами й водою 50-70. Це все вирішується індивідуальною профілактикою.

На жаль, державної програми в Україні досі немає — наприклад, по промисловому йодуванню. У Польщі така програма є, і люди їдять йодовані продукти, навіть не замислюючись, що там є йод.

Як контролювати рівень йоду в організмі? Чи можна постійно (щодня) вживати йодовану сіль і морську капусту?

Йодована сіль не буде шкідлива. Інше питання — наскільки вона ефективна і як зберігалася на складах. Морську капусту також їсти можна. Але знову ж таки, ми не знаємо, який там вміст йоду залишився.

Але перші ніж займатися активною йодопрофілактикою, усе таки бажано зробити аналіз гормонів щитоподібної залози ТТГ й Т4. Якщо є тиреотоксикоз, то йодопрофілактика непотрібна. Там, навпаки, треба зменшувати рівень гормонів щитоподібної залози.

Те саме стосується і гіпотиреозу. Тут зворотна ситуація. При ньому йод у продуктах нічим не допоможе. Там треба призначати гормони щитоподібної залози — замісну дозу тироксину. Тому йодопрофілактика доцільна, коли ТТГ й Т4 у нормі. В інших випадках потрібна консультація лікаря.

Де можна зробити такі аналізи й чи вони безплатні?

Практично всі поліклініки роблять тиреоїдну панель безплатно. Там досліджують ТТГ, Т4 вільний, антитіла до тиреопероксидази. У всіх є для цього імуноферментні аналізатори.

Чи в онкоцентрі лікують лише рак цього органу, чи й інші захворювання щитоподібної залози? Тобто чи лікарі онкоцентру працюють лише з запущеними випадками, чи можна приходити й з іншими проблемами?

Загалом цей потік регулюють сімейний лікар та ендокринолог. Якщо ендокринолог вважає, що є підозра на рак, то він направляє на дообстеження в онкоцентр. Але якщо якимось чином направив сімейний лікар (без ендокринолога), то, звичайно, ми приймаємо пацієнтів — і з тиреоїдитом, і з тиреотоксикозом, і з гіпотиреозом.

До речі, усі пацієнти, прооперовані через рак щитоподібної залози, перебувають у стані гіпотиреозу. Цей стан компенсують медикаментозно — через вживання тироксину. Тобто немає значення, чи є онкопатологія. Ми приймаємо всіх пацієнтів, які мають електронне направлення.

Які сучасні методи лікування раку щитоподібної залози?

Зазвичай зустрічається папілярний високодиференційований рак. Це 87 відсотків випадків. Тому про нього й говоритимемо зараз.

Перший етап — це оперативне лікування. Видаляють усю залозу або її частину (частіше всю). Потім за необхідності йде радіойодтерапія (люди ковтають капсули й при цьому ізольовані від інших, бо випромінюють радіацію — ред.). У нас її проводять так само в онкоцентрі. І ми на місці лікуємо радіойодом.

Третій етап — пожиттєва замісна терапія тироксином. Від правильно підібраної дози якраз і залежатиме прогноз пацієнта. Якщо людина правильно вживає тироксин і її ТТГ перебуває в потрібних межах, то ризик рецидиву практично нуль.

Тому таким людям потрібно обстежуватися хоча б раз на шість місяців і контролювати рівень ТТГ й онкомаркерів. І так само раз на пів року робити УЗД.

Стосовно прогнозу, то папілярний рак лікується чудово. Але неприємним моментом є те, що, нагадую, хоча б раз на пів року треба приходити до лікаря й контролювати рівень гормонів. Але якість життя на тироксині досить задовільна. Жінки навіть народжують дітей. Тобто люди ведуть практично повноцінний спосіб життя.

Як часто на цю залозу треба звертати увагу і її перевіряти в лікаря на всякий випадок, як це роблять, наприклад, приходячи до стоматолога чи мамолога?

Достатньо це робити раз на рік.