4 квітня – Міжнародний день просвіти з питань мінної небезпеки та допомоги в діяльності, пов'язаної з розмінуванням. Про роботу піротехніків після повномасштабного вторгнення РФ в Україну Суспільне дізнавалось у начальника частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування управління служби з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області Олега Філіппова.
Про власний досвід роботи від початку повномасштабного вторгнення (тут і далі – пряма мова)
2022 року був на деокупованій території Харківщини, на Миколаївщині був. Крім того, наш підрозділ виконував завдання на території Чернігівської, Донецької та Херсонської областей.
Підрозділ – це п’ятеро людей, є керівники груп управління, які визначають пріоритетні напрямки. Перше – розмінування критичної інфраструктури, щоб на деокуповані території людям подати електрику, воду, газ. Далі – дороги й будівлі, а потім уже пасовища й землі сільськогосподарського призначення.
Про розмінування Харківщини
Там я побачив усе, що вивчав. Було й те, чого ніколи не бачив. Усі види озброєння – протипіхотні міни, протитанкові міни, дуже багато мін-пасток. Наш супротивник, на жаль, не стоїть на місці, удосконалюється. Ці всі пастки розраховані на нас, піротехніків. Вони розуміють, що як не сьогодні, то завтра буде деокупація, вони відступлять від цих позицій, тому вони мінують так, щоб піротехніки натрапляли на ці пастки й були уражені.
Де простіше працювати: в селі чи в місті, в полі чи в лісі?
Немає різниці, скрізь потрібне неухильне виконання заходів безпеки. Сапер має бути уважним, звертати увагу на все. Були випадки, коли їдеш дорогою – лежить сміття, а під ним може бути якийсь "сюрприз" – наприклад, протибортова міна. На людину вона не реагує, а автомобіль певної маси проїжджає – йде вібрація й під час рівняння з цим сміттям, міна спрацьовує й можна загинути.
З досвіду – на Харківщині росіяни мінували все: дитячі ліжка, зливні бачки унітаза, духові шафи.
У випадку з дитячим ліжком – його поставили так, що воно заважало пройти. Вибухівку прив’язали до плінтуса, з’єднали з ніжкою ліжка, щоб вибухнуло, коли хтось посуне це ліжко.
Піротехнік заходить в будівлю у бронезахисті, бронешоломі, з аптечкою, турнікетом, засобами зв’язку. Там, в будинку – меблі розкидані – потрібно звертати увагу на все. На столі стоїть звичайна коробка картонна, а під нею може бути кружка, склянка, куди могли покласти гранату. Зачепив – склянка розбилась, граната вибухнула.
Як шукають вибухівку
Людство не придумало приладу для пошуку мін. Є прилади, які шукають метал. В усіх вибухонебезпечних предметах є метал, на який і реагують ці прилади. Та в приміщенні не доцільно використовувати метало детектор – є проводка, подовжувачі, телевізори, магнітофони й інше. Тому все робимо покроково, розбираємо кожну деталь. Кожна процедура, кожна операція – окремо, все залежить від конкретного випадку.
Перевіряємо все, бо розуміємо, що після нас туди зайдуть люди, повернуться жити там. Це досить тривалий процес, а не так, що ти зайшов, подивився, чи немає нічого на підлозі, чи під ліжком і все.
Про особливість роботи на природі
Наприклад, трав’яний покрив: є спеціальні пристрої, за допомогою яких визначається, чи є там розтяжки, чи немає. Все переважно візуальним методом та з використанням металодетектора. Піротехнік йде не тільки з металодетектором, а й щуп є – прощупуєш територію, бо може бути протипіхотна міна, а вона з пластику зроблена, там мінімальна кількість металу. Не завжди може спрацювати, може бути якась поміха. В цей час може гелікоптер летіти, може бути вибух, постріли – можна не почути сигнал приладу. Концентрація та увага мають бути на максимумі.
Скільки часу ми витратимо на огляд, залежить від місцевості, від розташування тих чи інших будівель. Багато залежить від тих сюрпризів, які нам російська армія лишила після себе.
Крім того, Друга світова війна закінчилась 79 років тому, а ми й досі знаходимо вибухонебезпечні предмети. А того, що лишили й лишать нам в цій війні, думаю, і наші діти розміновуватимуть. На жаль.
Наскільки російсько-українська війна змінила підходи до знань з піротехніки, що нового додала в розмінування?
Різниця колосальна: новітнє озброєння, більше електроніки. Треба розуміти, з чим ти маєш справу. Впала, скажімо, ракета – наші сили ППО збили її. Це не означає, що я зараз приїду, заберу її й знищу. Ні. Кожен випадок індивідуальний. Ти виїжджаєш передусім як ідентифікатор, щоб визначити тип ракети, пошкодження, чи є бойова частина, дроти, чи можливе перевезення.
Про підготовку піротехніків до розмінування
Відбувається відбір. Потім – навчання. Після – збори, повторний зріз знань, виявляємо, чи готова людина до виконання завдань за призначенням. З кожною людиною після цих етапів проводимо повторні інструктажі, показуємо все на практиці. Тобто є наставник – більш досвідчений сапер, який все це розповідає, бо є дуже багато важливих дрібниць і нюансів, які рятують життя. Людей цьому навчають.
Про спорядження сапера
Бронежилет – не нижче шостого класу захисту. Його вага – близько 11,5 кілограмів. Сучасний, якісний, практичний. Застосовується система МОЛІ. Це така система, на яку можна і якесь розвантаження кинути, і засоби зв’язку, і турнікет, і аптечку.
Все приходить з досвідом. Десь щось змінюється, якісь конструкції, побажання самого піротехніка.
Так само по техніці, яку нам і дають, і яку ми переобладнуємо. Наприклад, заходить техніка, як гуманітарна допомога. Ми переобладнуємо її під себе, під перевезення вибухонебезпечних предметів.
Своїми напрацюваннями ділимось з іншими, щось переймаємо. Наприклад, коли я був у Миколаївській області, там було 22 розрахунки з усієї України щось у них краще, щось у нас.
Хто допомагає розміновувати деокуповані території?
Крім ДСНС, є підрозділи Збройних сил України, яким цим займаються. Укроборонпром, Національна гвардія України, в поліції є відділ вибухотехнічної служби. Є неурядові організації, які виконують дуже великий обсяг робіт.
"Для розмінування моря та морського узбережжя після перемоги України потрібен буде час"
Щоб розмінувати морське узбережжя, потрібен буде час. Там піщаний ґрунт, і той чи інший вид боєприпасів через воду може дуже глибоко лишитися там. Треба бути обережним. Але це все будуть обстежувати. У нас є водолази-сапери, які обстежують територію акваторії. Ця професія поєднує в собі два види робіт. Вони розуміють, як поводиться з боєприпасами, як знищувати той чи інший боєприпас, можна чи ні діставати його з води.
Як часто мінують водні об’єкти, з якою метою?
Водні об’єкти мінують, щоб диверсійні групи не заходили. Протичовникові міни ставлять. Бувають фугасні авіаційні бомби, що не розірвалися. На узбережжі на території Миколаївщині було багато бойових елементів від "Градів", "Смерчів", "Ураганів", які не розірвалися. Ми виїжджали на Миколаївщину і знищували це все на березі.
Як мають змінитися правила поведінки українців щодо мінної небезпеки?
Слід навчити елементарних речей, щоб донести суть вибуху: що таке вибухонебезпечний предмет, як з ним поводитись, алгоритм дій.
Три головних правила для дітей: не чіпати, повідомити дорослих, за можливості, огородити те місце, щоб інші туди не потрапили.
