"Наші білі автобуси їхали повз розбиту техніку з Z". Як весною 2022 року на Кіровоградщину евакуювали сиріт з Миколаєва

Ексклюзивно

Американський і кропивницькі спецпризначенці, військовий і підприємець з Києва організували евакуацію і вивезли майже сотню дітей-сиріт, які могли потрапити в оточення російської армії. Це було в Миколаївській області у березні 2022 року. Перед цим (8 березня) на кіровоградській трасі, за 25 кілометрів від Миколаєва, росіяни розстріляли автобус з вихователями, які їхали до дітей. Троє дорослих загинули. Тими ж днями дітей вдалось врятувати й вивезти в Кропивницький.

Спогадами діляться кияни Максим Музика і Дмитро Томчук, начальниця служби у справах дітей Миколаївської військової адміністрації Ірина Пономарьова, на той час голова Кіровоградської ОВА Марія Чорна, на той час заступник голови Кіровоградської ОВА Андрій Лісота.

У мікроавтобусі, який розстріляли російські військові, були працівники дитячого центру соціально-психологічної реабілітації. Вони їхали змінити колег в селі Антонівка, куди евакуювали дітей з Миколаєва в перші дні вторгнення. Тоді загинули вихователь зі старшої групи й ще дві жінки. Також від кулеметних обстрілів травми отримали інші працівники. Одна жінка досі проходить лікування і реабілітацію, сказала начальниця служби у справах дітей Миколаївської військової адміністрації Ірина Пономарьова.

"Російські військові позабирали телефони, вони не змогли повідомити своєчасно, що з ними трапилось. Одна з працівників встигла вимкнути його й приховати. Казали, що вони жінки, що не несуть ніякої загрози військовим. Тоді вони їх відпустили й сказали йти самим до Миколаєва. А це дуже далеко. Після обстрілу біля години йшли наші працівники до пункту, де їм могли надати хоч якусь допомогу. Одна з них була з кулеметними пораненнями. Впізнати цих людей було дуже важко. Усі вони були в крові. І психологічно дуже травмовані".
Миколаїв, березень 2022 року. Фото: Суспільне

Миколаїв, березень 2022 року. Фото: Суспільне

За словами Ірини Пономарьової, обстрілювати Миколаїв російська армія почала в перший день повномасштабного вторгнення. Тому й ухвалили рішення вивозити дітей з міста в село Антонівку. А коли розстріляли автобус з вихователями й російські війська розпочали облогу Миколаєва, то вже вирішили вивезти дітей і з Антонівки. Єдиним був шлях на північ до Кропивницького або Дніпропетровської області. Організували вивезення кияни Максим Музика і Дмитро Томчук. Про те, що діти в Антонівці можуть потрапити в оточення росіян, дізнався від друга зі Сполучених Штатів Америки, розповів Максим Музика.

"У мене є американський друг, колишній Navy SEALs ("Морські котики"), тобто спецпризначенець. Він, до речі, зараз в Україні, один з аташе. А тоді він був у Вашингтоні. І каже: "Є дитбудинок, ними опікуються наші "морські котики". Вони кажуть, що треба вивезти дітей, бо вони в небезпеці".
Максим Музика і Дмитро Томчук. Фото: Суспільне

Максим почав дізнаватися через Миколаївську адміністрацію, міського голову, патрульну поліцію Миколаївщини, чи можна туди проїхати. Усі казали, що це нереально, і туди не прорватися через розстріли людей і перекриті дороги. Максим сказав про це американцеві.

"А він каже: "Шкода, що я не в Україні, я б сам спробував". І мене це якось так зачепило, реально зачепило, бо, виходить, що людина більше переживає за наших людей, ніж ми… Я сів, відкрив карту, дивлюся на цю Антонівку і розумію, що до неї можна спуститися з Кропивницького. Так, вона відрізана, але наче можна. Кажу Дмитру: "Поїхали, завтра з самого ранку будемо там вже розбиратись, чи можна". І ми поїхали. Поки їхали, я шукав людей, хто там, бо ситуація постійно змінювалась".

Ірина Пономарьова згадує, що телефонний дзвінок від Максима був незвичним. Через це перевіряли інформацію про нього. Також Максимові довелося переконувати владу в Кропивницькому, що він справді той, за кого себе видає. Спочатку він телефонував знайомим в Дніпропетровську обласну адміністрацію, аби підтвердили його особу. Потім охорона з Кропивницького подзвонила в київську поліцію, а ті вже звідти набрали й Дніпропетровську адміністрацію, Дніпровську міську раду. Усі все підтвердили.

Евакуація дітей з села Антонівка, березень 2022 року. Фото: скриншот з відео Дмитра Томчука

Евакуація дітей з села Антонівка, березень 2022 року. Фото: скриншот з відео Дмитра Томчука

Паралельно Максим і Дмитро домовилися, що ближче до Миколаєва їх зустрінуть побратими з 3-го полку спецпризначення. Вони воювали в тих краях й зголосилися прикрити евакуаційні автобуси від можливої атаки російської армії. Цих автобусів було п’ять. Їх дало транспортне підприємство Кропивницької міської ради.

"Водії без броні, без нічого. Автобуси цивільні, ті, що містом їздять, зі склом ледь не до підлоги. Я їх зібрав, кажу: "Така задача. Хто не готовий, кажіть зразу, ми будемо їхати один за одним. Що б не сталось, ми не зупиняємось й будемо прориватися". І ми поїхали забирати. Потім у точці, яку нам дали, нас зустріли хлопці, реально такі рекси, спецпризначенці. І я тоді став спокійний. Віталій Іванович ними завідував, сержант".
Евакуаційні автобуси їдуть за дітьми, березень 2022 року. Фото: скриншот з відео Дмитра Томчука

Історія з підтвердженням особистості повторилася і дорогою до Миколаєва. Довелося телефоном переконувати директорку в Миколаєві, що дітей вивозять не росіяни, а українці. Номер знову ж таки дав американець.

"Кажу, немає часу. Тоді вже почалась розбита техніка окупантів, з "зетками" цими. То вже було трошки напружено. Хоч ми й зі зброєю, і бронежилетами. У мене навіть збереглась розписка, що я їх прийняв. Це 124 дитини. Це була така відповідальність, що вони передають своїх дітей невідомій людині, яка приїхала і щось каже", сказав Максим Музика.

На основі тих подій Дмитро Томчук написав книгу. Там пояснив, чому було важливо евакуювати дітей, коли наступала російська армія. Навів приклад з яничарами з 16-17 століття. Їх тоді викрадало турецьке військо, щоб у дитинстві перенавчити й змусити воювати проти України.

"Звичайно, наш ворог дуже зацікавлений, щоб наших дітей викрасти, перевезти, навчити, завезти у свої болота, щоб вони потім ненавиділи так Україну, як ненавидять її москалі. От чому тоді, як Макс мені сказав, я навіть ні хвилини не обдумував. Для мене питання не стояло, тому що всі діти України це мої діти. І відповідно я так з ними й поводився, бо вони там трошки нервували, хвилювались. Я зайшов в кожний автобус, заспокоїв, знайшов якісь слова комунікації. Подружились, пообіймались. Сказав, що в нас зараз буде чудова мандрівка, діти заспокоїлись, сіли по своїх місцях. Ми приїхали, передали їх в Кропивницький".
Дмитро Томчук спілкується з дітьми в автобусі. Фото: скриншот з відео Дмитра Томчука

Евакуація дітей з Миколаївщини на Кіровоградщину, березень 2022 року. Фото: скриншот з відео Дмитра Томчука

Андрій Лісота був заступником голови Кіровоградської ОВА з вересня 2021 року до квітня 2022 року. Людей, які вивозили дітей, називає героями.

"Ніч, комендантська година. Виходять з автобусів діти. І що мене вразило, що старші діти були такими наставниками для цих маленьких дітей, допомагали, знімали, брали на руки й переносили. Пам’ятаю, як дітям давали пиріжки, булочки, і з яким натхненням вони їли цю їжу. Це відклалось на все життя. Якби не волонтери й військові, які проявили ініціативу, не знаю, як би закінчилась ця історія. Чи живі б були діти і як би це все далі розгорнулось".

Марія Чорна була головою Кіровоградської ОВА з травня 2021 року по 8 березня 2022. Розповіла, в її блокноті збереглись записи про евакуацію дітей.

"8 березня 2022 року той день, коли відбулися жахливі події на шляху від Миколаєва до Кропивницького, тому що в цей день окупанти розстріляли автобус з вихователями, які прямували до дітей. Це був останній мій день на посаді голови ОВА, але процеси ті, які передували цьому дню, почалися й фактично вони і не зупинялися з початку війни, тривали щодня, тому що дітей ми евакуйовували щоденно. У мене збереглися навіть записи, це ті, що щоденно приносили помічники. Кожен запис, одне речення, а за тим реченням ціла історія".

На Кіровоградщині врятовані діти були місяць, далі їх евакуювали в Чернівецьку область.