Перейти до основного змісту

"Ніколи не знаєш, кого привезуть через 5–10 хвилин": історія військового медика з Хмельниччини Віталія Прохорчука

Ексклюзивно
Віталій Прохорчук біля дорожнього знаку, Україна. Віталій Прохорчук

Лікар Віталій Прохорчук з Хмельниччини із серпня 2022 року служить у лавах Збройних сил України. Він працює військовим медиком, рятуючи життя на передовій. Досвід, здобутий у цивільній медицині, допоміг йому адаптуватися до умов війни. За свою роботу Віталій отримав державну нагороду "Заслужений лікар України".

Про це Суспільне Хмельницький розповів військовий медик Віталій Прохорчук.

До початку служби Віталій працював у "Дунаєвецькій багатопрофільній лікарні". За його словами, навички хірурга, підхід до пацієнтів, оцінка стану поранених – усе це виявилося життєво необхідним на фронті.

"Завдяки моїм колегам з травматологічного відділення я здобув базовий досвід, з яким мені було легше ввійти в роботу саме як військового медика.

Військовий медик зізнався, що перші дні на передовій стали справжнім випробуванням.

"Були досить напруженими та неприємними. Ми працювали ще під Соледаром, і вже на другий день наш екіпаж ледве не загинув. Однак роботи було багато, ми ще не знали деяких нюансів, але все приходить з досвідом".
Віталій Прохорчук біля стели, Україна. Віталій Прохорчук

За словами Віталія, життя військового лікаря – це постійне очікування нових поранених чи, на жаль, загиблих.

"Ніколи не знаєш, кого привезуть через 5–10 хвилин або через годину. Це дуже складно морально".

За свою роботу Віталій отримав державну нагороду "Заслужений лікар України". Для Віталія Прохорчука це було несподіванкою. Він вважає, що люди побачили його роботу та цінували бажання бути корисним у складних умовах війни.

"Як для лікаря – це найвища нагорода. Для мене вона стала надзвичайно приємною".
Віталій Прохорчук (справа) зі своїм побратимом, Україна. Віталій Прохорчук

Віталій розповів, ще до початку служби готував своїх рідних до того, що вступить до Збройних Сил.

"Я говорив їм: як тільки прийде мій час, я не вагаючись піду в ЗСУ. Вони були до цього готові, але все одно це стало для них шоком. Мама та бабуся дуже нервували, батько намагався триматися, але було видно, що йому важко. Дівчині також було морально складно, але вони прийняли моє рішення".

Військовослужбовець зазначив, що його мрія – це перемога України. Після цього він хоче повернутися до мирного життя та продовжити працювати у лікарні.

"Найперше – щоб настала перемога, а потім уже повернутися до звичайної буденної роботи".

Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.

Топ дня
Вибір редакції