З липня 2019 року 23-річний Максим Маційчук служив за контрактом у конвойній роті Нацгвардії у Хмельницькому. З початку повномасштабного вторгнення разом з поліцією охороняв громадський порядок. Улітку 2024 року добровольцем пішов на фронт.
Про свій бойовий шлях Максим Маційчук розповів Суспільне Хмельницький.
За його словами, наприкінці серпня 2024 року під час штурму одного з населених пунктів на Донеччині FPV-дрон залетів у хату, де він переховувався разом з побратимами.
"Зайшли слава Богу спокійно, тихо, без втрат. Росіяни не очікували того. З їхнього боку почалась дуже щільна підтримка артилерією. Вертольоти почали літати по три-чотири рази на день. Пізніше почали "крити" КАБами".
Максим Маційчук пригадав, один з КАБів впав за 500 метрів від нього.
"Тоді тебе починає перевертати, все йде всередині ходором, кров кипить, адреналін зашкалює. Розумієш, якщо це полетить у твій бік, де б не сховався, там шансів практично немає".
Нацгвардієць розповів, один з виходів на позицію міг стати для нього останнім.
"Я сидів за грубим деревом, трохи далі від мене — побратим "Бех". Чув FPV-дрон віддалявся, ніби камінь з душі впав. Потім був звук. Після цього я розплющив очі, командир групи "Гетя" поливав мене водою. Посадка горіла. FPV-дрон вальнув прямо за цим деревом, де я сидів. Мене просто вирубило".
За словами Максима Маційчука, у вересні його підрозділ зайняв позицію неподалік населеного пункту Нью-Йорк, що на Донеччині. Двоє побратимів допомагали евакуювати поранених, але через щільний вогонь повернутися назад не могли. Він з іншим побратимом залишилися удвох.
"Ми всі разом відбули три дні. Після того шість днів тримали оборону з "Гетьманом". Зрозуміли, що перебуваємо у напівкільці, коли нас почали обстрілювати зі всіх сторін: зліва, справа, спереду, ще через день нас прострілювали зі спини".
У трьох метрах від їхньої позиції вибухнув 120 снаряд, пригадав військовий.
" Я нічого не чув, нічого не бачив, серце калатало. Все, що в нас залишилося з тієї позиції — накриття з пончо і маскувальної сітки".
Максим Маційчук розповів, коли було дуже важко, дивився на фото доньки.
"Думав, що там лишуся, потім дивився на фотографію і говорив про себе, що цього не буде. До "Гетьмана" сказав, що ми з ним звідти все одно виберемося, тому що вдома нас чекають".
Нацгвардієць пригадав, відійшли з позиції лише після наказу. Через пів години після цього туди зайшли росіяни. Після лікування він повернувся на ротацію до хмельницької військової частини Нацгвардії.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
