У 18 років Артур Городецький з Хмельниччини підписав контракт з Нацгвардією України. У 23 роки — на Харківському напрямку евакуював поранених і загиблих бійців з передової. Військовому вдалося вивезти п’ятнадцятьох.
Про це Суспільне Хмельницький розповів Артур Городецький.
За його словами, загиблого побратима вперше евакуювали у травні 2024 поблизу населеного пункту Липці, на Харківщині.
"Пам’ятаю в перший же день, як ми заступили на позиції, і приходить сповіщення, що є двохсотий. Військових накрили мінометним обстрілом. Ніч темна, третя година ночі, ми не знаємо куди йти, знаємо, що приблизно там. Нам допомагало командування, дрон підсвічував ліхтариком, і ми так по дрону йшли".
Артур пригадав, що з посадки вийшли до яру.
"Прийняв рішення лізти в ту яму. Поки ліз, зашпортався на трупі, з ним зліз вниз, а там було ще більше трупів. Це росіяни скидали своїх в цей яр. На адреналіні виліз під цю гору, зустрів піхоту, зустрів двохсотих, і разом з групою ми вирішили спускати двохсотого".
З його слів, лише спустилися донизу і почався обстріл.
"Прямо в яр почали стріляти, дрон чужий нас засік. Дві години ми витягували труп під верх на ношах".
Військовий розповів, що тієї ночі евакуювати тіло полеглого так і не вдалося. Однак групу таки вивів до безпечного місця.
"По дорозі ми йшли, я пам’ятаю, що кожного військовослужбовця підтримував. Згадував їм такі слова з цивільного життя: "А пам’ятаєш, як ми з тобою випивали", "а пам’ятаєш", і так з кожним працювали, і таким чином вийшли".
За словами Артура, вранці загиблого таки вдалося забрати.
"Приїхали, на нас командир подивився, ми вже зовсім інші були, як поїхали. Пам’ятаю, розплакалися, цей адреналін весь пройшов, трясло".
Нацгвардієць пригадав, кілька днів по тому шукали пораненого побратима у замінованому лісі.
"Вночі, на темну, не знаючи де міни, а вони були повсюди, Бог нас провів за руки, чи не знаю яким чином. Ми сіли просто перекурити, і я чую десь там знайомий голос який каже: "Артур, це ти?". Я кажу, так, я. І ми його знайшли таким чином. Просто вже у відчаї сіли перекурити. Ну, не могли ми його знайти та вже якимось чином іншою стежкою вивели та врятували йому життя".
Військовий розповів, що наступного пораненого евакуювали на "багі".
"Загрузили трьохсотого, ще піхоту і їдемо. За нами летить дрон ворожий. Ми з криками "давай газу", далі акумулятор вискакує, машина зупинилася. Вставляємо назад акумулятор, дрон над нами висить, їдемо, колесо вибухає, обривається резина. І ми ледь доїхали, поки та резина не вискочила. Але, на жаль, через ці невдачі трьохсотий не зміг вижити".
Артур пригадав, що у червні 2024 року поблизу Вовчанська потрапив під обстріл "Градів".
"Вийшло так, що я пішов сам і було три прильоти: позаду мене, справа і переді мною. Від ударної хвилі у мене злетіли лінзи. Пам’ятаю, як я біжу через цей чорнозем від прильотів, і втрачаю свідомість. А далі вже приходив в себе, будили мене товариші та вивели мене звідти".
За словами Артура, після отриманої контузії лікувався у шпиталі. Продовжує службу в одній з військових частин нацгвардії у Хмельницькому. Каже, контракт підписав у 18, навесні 2019 року після 6 місяців строкової служби.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
