Сьогодні,14 листопада, у Хмельницькому попрощалися з командиром мінометного підрозділу, 27-річним молодшим лейтенантом Максимом Александровим. У квітні 2022 року він перевіз сім’ю з окупованого Бердянська, а сам добровольцем пішов на фронт.
Про це Суспільне Хмельницький розповів його друг Андрій Родін.
За його словами, Максим воював на Донецькому, Харківському і Запорізькому напрямках. Останній його бій був у Курській області.
"Був на гарячих напрямках. Але кожного разу, коли ми спілкувалися як іде служба, постійно відповідав: "Все добре, ми працюємо". Він такий був відданий цій справі, і розумів, що він робить".
Максим дуже любив квіти, розповіла його теща Ліліана Полуектова.
"Сьогодні я принесла 28 троянд своєму зятю. 28 свій день народження він проведе на небесах. Як він умів дарувати квіти — це просто не передати словами. У будь-який момент міг зателефонувати кур’єр, і доньці вже шикарний букет квітів".
Жінка зізналась, останнім, що сказав перед своїм від’їздом, були слова вдячності.
"Дякую за поміч моїй дружині і моїм діточкам. Я дивилася йому вслід і не розуміла, що це були його останні слова".
Попрощатися з 27-річним Максимом Александровим прийшли його близькі, рідні, побратими й друзі. Один з них, Костянтин Самородов розповів, Максим захоплювався музикою.
"Він грав на бас-гітарі. Він разом зі мною в команді. Я чекав, що Максим повернеться, бо обіцяли що він буде, і ми знову з ним заграємо разом".
За словами Костянтина, Максим не раз рятував життя побратимів.
"Треба евак, а ніхто з хлопців не могли поїхати, а він тільки вийшов на відновлення. І так було багато разів. В цій ситуації він таки зміг доїхати, забрати хлопців і повернутися. Була загроза щодо мінування шляхів".
У мінометну батарею Максим прийшов у липні 2023 року, мав звання молодшого лейтенанта, розповів побратим загиблого.
"Людина прийшла підготовленою до військової справи. Він освоїв мінометну справу дуже швидко, був командиром батареї".
З його слів, у серпні 2023 року на Луганщині Максим Александров, перебуваючи на посаді командира мінометної батареї, один прикривав піхоту.
"Він поїхав на позицію. Він взяв на себе і навідника, і командира батареї. Дві доби Максим вистояв сам. Ніхто так не міг зробити. Він сам захищав позицію".
За словами Ліліани Полуектової, зять помер на бойовому чергуванні. У Максима залишилася дружина, 5-річна донька і 2-річний син, мати, брат і сестра. Поховали воїна на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
