26-річний кадровий військовий у четвертому поколінні Андрій Прокопчук служить в одній з частин Національної гвардії України у Хмельницькому. Його прадід, каже, пішов у відставку у званні підполковника, дід дослужився до майора, а батько у званні штаб-сержанта виконує бойові завдання на Сході нашої країни.
Про бойове хрещення, яке отримав ще будучи курсантом, та про свій військовий досвід Андрій Прокопчук розповів Суспільне Хмельницький.
На третій день повномасштабного вторгнення, пригадує 26-річний Андрій Прокопчук, ще будучи курсантами академії Нацгвардії, вони зайняли оборону на Сумському напрямку.
"Приїхав наш заступник начальника факультету в ніч з 26 на 27 лютого. Він попередив, що зараз буде велике скупчення противника. Нам сказали, що хто не здатний стояти на обороні даного напрямку, того можуть відвезти в безпечне місце, в академію. Жоден з курсантів не похитнувся, усі стояли до кінця", — розповідає Андрій Прокопчук.
Лейтенантські погони, каже Андрій, йому вручили 5 березня 2022 року вже під час оборони Харкова — на чотири місяці раніше запланованого випускного.
"Я вчився на командно-штабному факультеті. Повномасштабна війна застала нас якраз на четвертому курсі. І ми тоді всі курсанти академії стали на захист Харкова. Там під час захисту ми достроково отримали свої військові звання лейтенант", — згадує Андрій.
У тих бойових зіткненнях, каже нацгвардієць, вціліли усі його побратими, отримавши лише контузії. А з 11 березня 2022 року він уже ніс службу на охороні стратегічно важливих об’єктів у тилу. У травні 2024-го добровольцем попросився на фронт.
"15 травня я вже вирушив на Харківщину для подальшого виконання бойового завдання", — каже Андрій.
У серпні вони зайняли оборону на Вовчанському напрямку.
"Були прильоти, була робота "120-ки". Позиція, яка знаходилася перед нами, приблизно 100 метрів від нас, не виходить на зв’язок. Відправив двох бійців у розвідку, за кілька хвилин почув перестрілку. В голові прокручувалися різні емоції, що вони може "двохсоті", може "трьохсоті". Але коли побачив, що це мої побратими, я заспокоївся в першу чергу, що вони живі. І коли вони підбігли до нашого бліндажа, вони вже сказали, що це не наша позиція", — розповідає молодий офіцер.
За словами Андрія Прокопчука, у тому бою один з його бійців отримав поранення.
"У нього було два поранення кульових у праву руку. Він замість того, щоб кричати типу "зробіть щось зі мною", "допоможіть мені", він просто сказав: "Хлопці, дайте цигарку", — згадує військовий.
Противник намагався нас дістати за допомогою дронів, розповідає Андрій Прокопчук, і цілеспрямовано бив в одне дерево.
"Останній раз ми нарахували, що протягом трьох днів противник, щоб прорізати шлях до нашої позиції, щоб виявити нас згори, втратив від 30 до 40 дронів", — каже Андрій Прокопчук.
За словами офіцера, кілька тижнів тому він з передової повернувся до своєї військової частини у Хмельницькому. Нині, каже, продовжує нести службу на посаді командира взводу.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
