"Краще України для мене немає": історія волонтера Іллі Ринди з Хмельницького

Ілля Ринда. Facebook-сторінка Illya Rynda

18-річний хмельничанин Ілля Ринда — волонтер. З початку повномасштабного вторгнення він допомагає Збройним силам України. Спочатку робив це самостійно, продовжує — разом з аудиторією свого Telegram-каналу, де інформує про повітряну тривогу і збори для військових.

Про волонтерство і плани на майбутнє Ілля Ринда розповів в етері Українського Радіо Хмельницького.

Як для вас почався ранок 24 лютого 2022 року?

Я подумав про свого брата. У нас дуже велика різниця у віці, у нього розлад аутистичного спектра. Для нього цей світ трішки інший, ніж для нас. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, то він це важко переживав, не розумів, що коїться, що у світі бувають злі люди, адже для нього усі хороші, добрі, щирі. Він не знав, що таке війна. Важко було донести дитині, що люди вбивають людей. Тому у той ранок подумав про безпеку брата. Мама і він поїхали за кордон.

Було бажання залишити Україну, виїхати назавжди за кордон?

Я зробив для себе висновок, що краще України для мене немає в усіх сенсах: навчанні, медицині, людях. Хоча в нас досить специфічні люди, завжди усім незадоволені, але це дуже добре, тому що є куди рухатися вперед. Тому бажання залишити Україну взагалі не мав. Потрібно було навідуватися до брата і матері, тому що їй одній було важко. Вона — вчителька англійської мови, а в тій країні, де вони перебували, англійську не завжди розуміли. Оскільки я знаю не одну мову, то в деяких питаннях їй допомагав.

Коли прийшло усвідомлення, що потрібно щось робити, волонтерити? Як з’явився Telegram-канал "Ринда моніторить"?

Все моє оточення — це спортсмени або айтівці. Деякі вже брали участь в бойових діях з 2014 року. 24 лютого 2022 року більшість з них приєдналися до певних підрозділів ЗСУ. Я не міг цього зробити через свій вік, тому почав допомагати хлопцям фінансово. Я тоді заробляв непогані гроші, все, що мав, те і віддавав. Потім замовників в IT-сфері було менше. Допомагати хлопцям так продуктивно, як це було спочатку, я вже не міг, тому почав вигадувати щось нове.

Під час однієї з повітряних тривог у Хмельницькому почув вибух, але не зрозумів чому це сталося. Почав шукати у соціальних мережах канали, де зможу дізнатися якусь інформацію. Знайшов дані про пуски "шахедів", що вони увійшли в наш повітряний простір. Я розумів, що "шахеди" можуть летіти на Старокостянтинів, це декілька десятків кілометрів від Хмельницького, а люди можуть сидіти в укриттях і не знати цього. Тому вирішив, що тут наш вихід, потрібно діяти. Створив Telegram-канал. Спочатку він називався "Куди летить". Все було анонімно, ніхто не знав, чий він. Підписників набирали регіональних, тобто це були друзі, знайомі, родичі, а вони вже про Telegram-канал розповідали іншим. Я створив його, щоб допомагати військовим, як робив це раніше.

Розкажіть про перший збір, організований у серпні 2023 року для людей і тварин, які постраждали через підрив Каховської ГЕС.

Тоді у нас було мало підписників — приблизно три тисячі. Це не завадило перебороти страх, що не вийде. Так відкрив перший збір. Він йшов досить важко, були донати у 50, 70 копійок, 1-2 гривні. Вдалось назбирали декілька сотень. Один хмельничанин закрив усю суму збору. Це було дивовижно. Незнайома людина задонатила півтори тисячі гривень. Я поцікавився, що саме його спонукало на таку дію, тому що мені потрібно не радіти, що збір закрито, а будувати благодійний проєкт, щоб такі донати повторювалися. Він відповів, що я відкритий, є комунікація з аудиторією.

Зрозумів, що треба рухатися в цьому напрямку, замислився над ребрендингом каналу. Під час тривог почав записувати відеозвернення до людей на фоні прапора України. Це дуже сподобалось моїм підписникам. Вони побачили, хто це пише і всім займається. Це особливість нашого каналу. Відеозвернення спонукали людей більше донатити. У нас були збори на 10 і 15 тисяч гривень. Я не вірив, що через пів року ми будемо закривати збір на авто на 130 тисяч гривень за два дні. Один із моїх постійних донаторів спонукав переназвати канал. Тому "Куди летить" перейменував на "Ринда моніторить".

З ким координуєте свою діяльність щодо контенту Telegram-каналу?

У нас зараз налагоджена співпраця з Силами оборони, а це протиповітряна оборона, розвідка. Співпрацюємо з офіційною мапою тривог.

Розкажіть, на що зазвичай збираєте гроші?

Я вважаю, що людям потрібно не забувати, що в країні війна. Ми працюємо із запитами військових. Зараз їм потрібні приціли, глушники, приклади, шоломи, якісне взуття. У нас свідома аудиторія. Ми закриваємо збори швидко. У мене бойова мама. Вона долучається до всіх зборів. Я іноді кажу, щоб вона цього не робила. Вона не дозволяє, щоб я десь написав, що моя мама задонатила.

Нещодавно ви виграли чемпіонат України зі змішаних єдиноборств. Що для вас зараз у пріоритеті: волонтерство, спорт, навчання?

Благодійний проєкт на першому місці. Спорт для мене — це спосіб покращення здоров'я, бо у мене астма. Я навчаюсь у Хмельницькому національному університеті на ІТ-фахівця, хоча мав можливість це робити і в Києві, і у Львові. Для мене не важливо, де навчатися, важливо як.

Чим будете займатися після нашої перемоги?

Більшість моїх товаришів загинули. Для нас перемога — це не просто повернення територій. Коли припиняється війна, з'являється інша необхідність — це реабілітація військових і підтримка їхніх сімей. Ми вже почали діяти в цьому напрямку: відвідуємо госпіталь, допомагаємо пораненим бійцям. Наприклад, для бійця третьої окремої штурмової бригади потрібно було зібрати на реабілітацію 20 тисяч гривень. Ми це зробили за півтори години. Коли передали гроші захиснику, він заплакав, я теж не втримався. Він не вірив, що люди про нього попіклуються. Після війни це буде наш основний напрямок. Сподіваюся, ми з ним впораємося. Підтримувати військових, коли вони нам потрібні для захисту — це одна справа, а відновлювати їхнє здоров'я після того, як вони нас захистили — зовсім інша.

Авторка: Інна Ніколаєва.

Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.