У Хмельницькому попрощалися зі старшим солдатом Олександром Гуліватим

У Хмельницькому попрощалися із загиблим військовослужбовцем, 39-річним старшим солдатом Олександром Гуліватим. Він загинув 18 травня на Донеччині.

У міській ритуальній службі зібралися рідні, знайомі, друзі, вчителі та однокласники, аби попрощатися із загиблим військовослужбовцем, 39-річним старшим солдатом Олександром Гуліватим. Він загинув 18 травня на Донеччині, каже його молодший брат Віталій, який служив з Олександром на одному напрямку.

"І медиком, і розвідником він був. Він проходив навчання в Англії. 95 бригада – це штурмова бригада. То туди відбирають людей, які й фізично витривалі, і розумні. Ми обидва мобілізованих, з різницею у пів року".

За словами друга загиблого Сергія Баськова, Олександр був його свідком та кумом.

"Людина, яка не могла відмовити ні в чому. Якщо потрібна допомога його була, то його коронне слово було: "нема питань". Він мені дзвонив на мої іменини 24.04. Ми з ним говорили по відеозв’язку. Він казав: "ми – прорвемось. І це все – дрібниці. Ми – переможемо. Перемога буде за нами".
У Хмельницькому в останню путь проводжають загиблого старшого солдата Олександра Гуліватого, 23 травня 2024.

Перша вчителька Любов Мельничук згадує своє знайомство з Олександром. Каже, що це було 1 вересня 1990 року у 14 школі.

"Він прийшов переляканим дуже, плакав. Я взяла його за руку, поставила до своєї доньки, бо вона теж йшла в перший клас. Таким чином він заспокоївся. Він завжди хвилювався, був дуже відповідальним. Він дуже розумним був хлопчик. Я пам’ятаю, як він розв’язував задачі: найбільше, найчастіше. Він карточку за карточкою розв’язував. Він був дуже розумний".

З п’ятого класу Олександр навчався у першій гімназії, розповідає його однокласниця Оксана Корнійчук.

"Випуск 2001 року. З п’ятого класу ми навчались разом. Навіть якийсь період сиділи за однією партою. Ми разом і на олімпіади ходили, і на різні конкурси. Найтепліші спогади. Ми були на зустрічах випускників, мабуть, перших десять років щороку".

Олександра мобілізували восени минулого року, розповідає сусідка загиблого Наталя. Каже, знала його понад 20 років.

"Він нам сина няньчив. І це така новина… Останній раз ми зустрічалися – це у його мами на дні народження, 1 січня – він приїздив у відпустку і тоді ми бачилися".

Олександр був будівельником, розповідає його родичка Марина.

"Він багатопрофільним був – за будь-яку роботу готов був взятися. Мати залишилась, бо батько давно помер. У нього є дружина і залишився ще трирічний син Богданчик. Теж дуже схожий на тата".

Поховали Олександра Гулюватого на Алеї слави кладовища села Олешин.

Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.