З німецького гетто викупив дідусь і переховував у підвалі: історія хмельничанки Тамари Соловйової

Під час Другої світової війни хмельничанці Тамарі Соловйовій було п’ять років. Коли німці окупували Проскурів, пригадує жінка, її разом із мамою та двома сестрами, як єврейок, забрали до гетто. Їх врятував дідусь та майже два роки переховував у підвалі будинку. Свою історію Тамара Соловйова розповіла Суспільне Хмельницький.

У будинку, в якому наразі розташовується общинний центр "Тхія", з 1933 року проживала родина Соловйових, розповідає син Тамари Соловйової Юрій Романов.

"На цьому місці, де ми стоїмо, проживала сім’я Михаїла Броніславовича, який пішов на війну. Тут залишилась його жінка з трьома доньками, котрих забрали в гетто під час Другої світової війни. Після того, як їх дід викупив з гетто, дівчата переховувались у підвалі. І вони там знаходились майже півтора-два роки, ховалися від німців. Це була наша квартира", — розповідає Юрій.
Юрій Романов показує підвал, у якому в роки Другої світової війни ховалися його мати Тамара Соловйова із сестрами.

Чоловік показує підвал, в якому переховувалась під час окупації Проскурова його тоді п’ятирічна мати із сестрами.

"Великий підвал. Дуже старий дім, там навіть лишилися арки в підвалі", — показує Юрій.

88-річна Тамара Соловйова згадує постійне відчуття голоду і намагання дідуся, Броніслава Карловича, їх із сестрами нагодувати.

"Почалась війна, нас було троє дівчат — Оля, Тамара і Галя. Ми голодували увесь час. Дідусь мив якісь пляшечки і продавав. То ніби як аптечні були. Кому вони потрібні були тоді, я не знаю. І він що заробить, то купить то буханку хліба, то крупи якісь. І він казав: "Зараз, дітки, я зварю вам куліш", — ділиться спогадами Тамара Соловйова.
Хмельничанка Тамара Соловйова, яка у Другу Світову війну спочатку побувала у німецькому гетто, а тоді ховалася у підвалі.

Зі слів пані Тамари, за кожним приходом німців, їх виселяли з дому.

"Були єврейські будинки, з лівої руки від нашого дома, там жили Брухеси. То там був підвал. Будинок був зруйнований, то ми в тому підвалі жили. Потім, коли німці виїжджали, приїжджали медики, наприклад, нас знов виганяли із дому. І знову ми верталися туди. От так от ми жили", — розповідає жінка.

У гетто, яке було на теперішній вулиці Вайсера, потрапили, каже, у жовтні 1941 року.

"Ми там були до 26 лютого. Це п’ять місяців. Щоб нас дітей, ми троє, щоб нас вони били? Дітей німці не ображали. Маму і всіх, хто там був, виганяли на будівництво якоїсь дороги", — згадує колишня ув'язнена гетто.

З гетто, каже Тамара Соловйова, їх визволив дідусь.

"Дідусь одному там чоловіку, я чула, говорив: "Ілліч, ти би тільки знав, скільки мені коштувало, щоби викупити дівчаток. Ти собі навіть не уявляєш. 26 лютого він нас викупив. Ми були голодні і холодні, опухлі з голоду", — говорить пані Тамара.

У будинку, в якому наразі розташовується общинний центр «Тхія», з 1933 року проживала родина Соловйових.

Дідусь ховав дівчаток у підвалі будинку. Пані Тамара каже, німець, який жив в одній з кімнат, знав про це, але їх не видав.

"Він даже дідусю давав, що він міг, може хліба трошки, то дідусь нам передавав через ту шпаринку. Прив’яже і передасть", — згадує жінка.

Зі слів Тамари Соловйової, змогли вийти з підвалу і жити в будинку вони лише після звільнення Проскурова, у 1944-му році.

Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.