"Я кричала: син не може мене покинути". Історія зниклого безвісти військового з Хмельниччини

Світлана з села Плужне Хмельницької області понад рік чекає на звістку від сина. Максим зник безвісти в січні 2023 року при виконанні бойового завдання на Луганщині.

Про це Суспільне Хмельницький розповіла його мати.

Син Світлани з Плужного Шепетівського району – Максим – третя, найменша, дитина в сім’ї. Понад рік його вважають безвісти зниклим.

Фото: Суспільне Хмельницький

"Це – моя підтримка, це – моя старість, це – моя надія і моє плече. Він мене повинен доглянути, Максим повернеться. Він мене завжди підтримає і допоможе мені", — каже Світлана.

Зі її слів, 30-річний Максим зник безвісти 15 січня 2023 року при виконанні бойового завдання на Луганщині.

"Як отримала сповіщення про це — не вірила. Кричала, що мій син не може покинути мене. Він не повинен мене покинути", — говорить мати.

Максим займався спортом, вболівав за українських чемпіонів, хотів стати поліцейським, розповідає Світлана. До війська його мобілізували в серпні 2022 року.

"Йому принесли повістку, і на другий день він зібрався і сказав: "Мамо, я піду. Якщо не я — то хто? Я повинен захищати вас усіх". Він у мене дуже патріот", — каже мати.

Сестра Тетяна розповіла Суспільному, що Максим беріг матір і не говорив їй про службу.

Фото: Суспільне Хмельницький

"Коли Максима забрали на схід воювати, він попросив мамі цього не казати. Ми спілкувалися з ним, мама підозрювала, Максим став менше виходити на зв'язок. Але ми надалі приховували це за проханням Максима", — розповідає Тетяна.

Перед зникненням Максим написав, що йде на штурм.

"Ми, як завжди, молилися тоді. Завжди за нього молилися, коли знали, що він іде на штурм. Вранці 15 січня один із побратимів повідомив, що Максим з групою побратимів у складі 10 чоловік не повернувся з бою. Якби не робота Максима під час бою – він відпрацював по танку, якби він так тоді так не вчинив, то той окоп, де були наші захисники, танк міг би переїхати. І в тому бою були б більші втрати", — пригадує Тетяна.

Бойових побратимів Максим, зі слів сестри, вважав сім’єю.

"Він повернеться — я його наб’ю. За те, що мене не послухав. Я його просила: бережи себе, а він думав не за себе, а за своїх братів, свою другу родину", — говорить сестра.

Свого часу, розповідає Тетяна, брат замінив батька, який помер від хвороби. Піклувався про матір і сестер. Коли йшов на фронт, Максим доручив їм берегти домашнього улюбленця — кота Джоні.

Фото: Суспільне Хмельницький

"Він балував його, годував. Постійно був з ним, і казав: "Бережіть Джоні". І ми зараз його мусимо лікувати — в нього серце хворе. Я кажу Джоні: "Нам треба дочекатися нашого Максимка", — зізнається мати Світлана.

Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.