Перейти до основного змісту

Я вже не бойова одиниця: історія військового, який працює в Хмельницькому військкоматі

Свій перший контракт на військову службу Євгеній Кошеленко підписав в 18 років. Тепер йому 24, і після поранення він продовжує служити — щоправда, вже в Хмельницькому територіальному центрі комплектування.

Свою бойову історію та про бажання й далі служити розповів колишній штурмовик Євгеній Кошеленко Суспільне Хмельницький.

Євгеній Кошеленко на псевдо "Псих" останні роки служив в десантно-штурмовій бригаді: "Я з 2019 року був на території Донбасу. Вже після повномасштабного вторгнення я виконував бойові завдання на Херсонщині й Харківщині — зачищав села, виганяв росіян".

Покинута російська техніка, яку виявили в одному зі звільнених сіл. Фото: Євгеній Кошеленко

Як розповів чоловік, частіше штурмовикам вдавалися операції: виганяли з українських сіл російських військових, які гинули або тікали, залишаючи техніку, а часто і зброю. Але ворог теж завдавав ударів по українських позиціях, де тижнями вичікували слушної миті наші бійці, аби піти в наступ, каже Євгеній.

За словами Євгенія Кошеленко, одного разу в їхньому окопі зайнялося: "Наша позиція почала горіти. В нас все згоріло, нічого не лишилося. В нас на позиціях були спальники, каримати, все згоріло, крім одного. І ми, можна сказати, всі спали на одному кариматі".

Євген пригадує, як отримав поранення на одному із завдань: "Заходили в село Богородичне штурмом, пробували вибити росіян і у нас це вийшло, але коли вони підтягнули свої резерви, нам довелось трохи відійти. Ми зайняли позицію вище і трималися. Я там просидів десь тиждень, мене поранило. Це був останній мій бій. Обстрілювали дуже багато, пів години прилітало по всіх позиціях. Біля мене двічі влучило дуже сильно і я втратив свідомість. Коли прийшов до тями, то побачив на собі кров. Виявилось, що в мене відкрита черепно-мозкова травма, осколок пробив череп. А ще посікло ноги".

Після отриманого на фронті поранення Євген зробив татуювання, березень 2024, Хмельниччина. Фото: Суспільне Хмельницький

Євгеній розповідає, що після лікування з’явився у військкомат, бо мав наміри продовжувати службу. Але здоров’я, каже, не дозволяє повернутися на вогневі рубежі: "Я хотів далі служити, але не міг. В мене дуже часто головні болі, я втрачаю свідомість, можу не пам’ятати, що було сьогодні. Навіть за пів години можу забути людину, з якою говорив. Штурмувати я не зможу. Я буду тягарем для хлопців, тому що я знаю, що таке штурмувати".

Та, каже чоловік, для нього знайшли службу: в Хмельницькому ТЦК: "Буду допомагати, чим можу. Якщо я ще можу щось робити, я буду це робити".

Євгеній розповідає: часто згадує своїх побратимів, з якими служив шість років. Багатьох, каже, вже немає серед живих: "Деякі загинули в Херсонській області, деякі в Харківській".

За словами Євгенія, перший свій контракт на військову службу він підписав у 18 років, а у 22, коли почалось повномасштабне вторгнення, продовжив служити на передовій.

Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.

Топ дня

Вибір редакції