Кілька сотень родин з Хмельниччини очікують на результати ДНК-експертиз, щоб ідентифікувати тіла своїх загиблих рідних. Про це Суспільному Хмельницький розповіла представниця уповноваженого з питань зниклих безвісти у Хмельницькій області Наталя Дзекар.
Хмельничанка Людмила Грисюк очікує на результати ДНК-експертизи, щоб ідентифікувати тіло свого 28-річного сина, військовослужбовця Івана Грисюка. Каже, зв'язок з ним обірвався 19 червня цього року.
"В мене зразу взяли ДНК. Результати мої були готові за десять днів. Тут. А там — де загинув мій син, так швидко… Дуже довго не могли знайти тіло, потім забрали там тіла, але ми не можемо впізнати, чи це він. Тому що хлопці ще там загинули. І може таке бути, що це і чужа дитина. Я б могла сказати: "Так, це моя дитина, це мій син, я забираю, хороню", але я можу забрати й чужого сина, а його мама теж вдома чекає. Розумієте?", — говорить Людмила Грисюк.
Ідентифікації тіла, розповідає Людмила, чекає вже два місяці. І скільки ще доведеться чекати — не знає.
"Дуже боляче. Я рано встаю, думаю: "А може в полоні", в обід думаю — "Може, поранений", а ввечері думаю — "Напевно, загинув". І це так постійно живеш. Постійно про те думаєш. І я не одна, нас багато таких матерів", — розповіла жінка.
Якщо експертиза підтвердить, що одне з тіл загиблих захисників належить її синові, Людмила хоче бачити фото Івана серед побратимів на Алеї героїв в середмісті Хмельницького.
"Він поїхав в Польщу і почав займатися бджільництвом, йому дуже сподобалися бджоли. Він там був, і коли приїхав, він планував дома теж розвести свою пасіку. Взагалі він закінчив тут навчання в університеті, військову кафедру, він був офіцер запасу. Але, як все це почалося, він пішов", — каже Людмила.
Мати показала речі сина з фронту, які передали їй побратими Івана.
"Я кожен ранок їх нюхаю. Вони мені Ванею пахнуть. Є його балаклава. Були обстріли й вона така з дірками. А ще вони передали мені медаль Вані, "За досягнення". Це все, що залишилось у мене після Ванюші", — говорить мати військовослужбовця ЗСУ.
Кілька сотень родин з Хмельниччини очікують ідентифікації за ДНК, каже представниця уповноваженого з питань зниклих безвісти у Хмельницькій області Наталя Дзекар. Точне число не називає з міркувань безпеки.
"Ми не були готові до таких навантажень, і сам процес ДНК (експертизи — ред.), він є довготривалим. Тобто він не так швидко виділяється. Для родин час — це важко. Це очікування, а коли ще є відомості про те, що, ймовірно, тіло бійця, і родина знає, що це, ймовірно, їхній родич, і такий ось час очікування — це дуже важко. Найкоротший термін — два місяці. А найдовший — це ось зараз очікуємо порівняльного ДНК — це наш загиблий земляк, загинув 11 березня ще при обороні Київщини. І аж тепер очікуємо ДНК", — говорить Наталія Дзекар.
Дивіться більше у новому фільмі від розслідувачів Суспільне Новини — "Черга на прощання".
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook.
