Авторка Наталія Паляниця
Зіньківська ковбаса визнана нематеріальною культурною спадщиною Хмельницької області та занесена до енциклопедії гастроспадщини України. Вона відома не лише своїм смаком та ароматом, а й абсолютно чорним кольором. Готують її у селі Зіньків за прадавнім рецептом, який селяни передають з покоління в покоління.
Як шість місяців війни вплинули на сільський бізнес дізнавалось Суспільне.
Село Зіньків, що на Хмельниччині славне тим, що понад 600 років тут випікають зіньківську чорну ковбасу. Майже біля кожного подвір’я є вивіска «ковбаса», «хліб». Це означає, що ви можете зайти та придбати собі ковбасу або хліб.
Суспільне завітало на подвір’я родини Василенків. Йшли, як то кажуть «на запах» і одразу потрапили у коптильню, де випікається зіньківська ковбаса. Господині Валентині допомагає її сусід Андрій. Кожні двадцять хвилин він дістає з коптильні ковбасу і поливає її свинячою кров’ю. Саме цей процес й надає продукту унікального чорного кольору.
«Вирізняється вона зовнішньо, тому що вона чорна, як вугілля. Ну і смачна вона в нас, печеться на дровах. Випікалася ковбаска з давніх-давен – від діда прадіда. Рецептура залишилася та передалася. Тут не тільки в нашій хаті печеться ковбаса. По усій вулиці – ковбаска», - розповіла Валентина Василенко.
Зіньківчанка Людмила Михайлівна каже, виробництво ковбаси – це їхній маленький сімейний бізнес і справа ця не з легких.
«Ми мусили пекти, бо тримали свині. Не було збуту м’яса і так потроху, потроху втягнулися в цей бізнес. Це дуже тяжка праця, не позаздриш нікому. Потрібно ночами вставати, важко працювати», - говорить Людмила.
Дідусеві Анатолію 80 років. Каже, колись з дружиною також випікав зіньківську ковбасу. Дуже вона йому смакувала. Наразі, говорить, лише допомагає сусідам торгувати. Дідусь додає, якби йому хоч трохи сили, він би пішов захищати Україну.
Жінки розповідають повномасштабне вторгнення Росії в Україну, у лютому 2022 року, внесло свої корективи у сільський бізнес. Спочатку був шок і довготривала пауза. Але згодом - оговталися і знову запрацювали: для себе, людей та перемоги.
«Під час війни трохи людей стало менше. Ціна зараз дорожче, тому що м’ясо дуже подорожчало і часник дорогий, і дрова. До війни була набагато дешевша ковбаса: і 280, і 260 гривень. А на даний час ковбаса 300 – 320 гривень. Тільки мрію одне, щоб закінчилась війна», - каже Валентина.
Мандрівники одесити завітали у Зіньків аби придбати зіньківську ковбасу. Кажуть, якось скоштували її та вподобали на все життя: «Так, дуже смачно. Щоб у вас не боліли руки виготовляти. Спасибі вам».
Голова Зіньківської тергромади Анатолій Кедись розповідає, громада активно допомагає вимушеним переселенцям та Збройним силам України. Створили благодійний фонд. За пів року війни придбали та відправили на фронт 17 автомобілів, амуніцію та домашні смаколики.
«У нас є повір’я: «У свій час зіньківська ковбаса пробивала московські мури». Хліб і ковбаса – це вже як візитівка Зінькова. На сьогодні у нас досить велика кількість жителів нашої громади, саме молодих хлопців, перебувають на передовій. Ми постійно тримаємо з ними зв’язок. Буквально сьогодні я хлопцям відправив посилку, яку замовили. Є хлопці з різних областей. Хлопці розказали про зіньківську ковбасу: «Вишліть, ми тут пригостимо наших друзів, наших побратимів»», - розповів Анатолій Кедись.
Поки Суспільне спілкувалося з селянами та головою, у коптильні Василенків допеклася зіньківська ковбаса - «чорне золото», так місцеві між собою називають свою гастрономічну спадщину. Фінальним акордом нашої зустрічі була демонстрація «відпочинку знаменитості».
«Ковбаску ми спекли. От вона має тут пропаритися в сіні. Пропарилися, а потім можна її коштувати. Можна їсти. З неї юшечка тече і кожному по шматочку. Отак лупаємо і коштуємо», - говорить Валентина Василенко.
Читайте також
- «Війна зробила нас волонтерами». Як подружжя з Хмельницького допомагає ЗСУ.
- Університет третього віку приймає студентів: Які факультети діятимуть.
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube та Instagram.