400 сортів та півтори тисячі кущів жоржин вирощує колишня вчителька Світлана Степанюк з Білогірської громади Хмельницької області. Квітами захоплюється десять років. Любить сорти з поєднанням кількох кольорів. Щороку доглядає за рослинами, а восени готує їх до зимового зберігання.
Про це Суспільне Хмельницький розповіла колишня вчителька та колекціонерка сортів жоржин Світлана Степанюк.
За її словами, серед сортів, що вирощує, квіти різних форм і забарвлень, зокрема й ті, яким господиня придумала власні назви.
«Вона ж "бабушки", ніби бабусин сорт, вона без назви. То я її назвала "Дуетом", ніби що два кольори в одному. І так само "Лимонний їжачок", нагадує лимон і напів їжачок».
Після виходу на пенсію колишня вчителька Світлана Степанюк знайшла собі нову справу. За її словами, захоплення жоржинами поступово стало чимось більшим, ніж просто вирощування квітів.
«В школі я навчала маленьких діток, і як пішла на пенсію, то от я цими квітами почала й займатися, для себе багато їх саджати, і ніби всю любов, що я для дітей давала, то я віддала її на квіти. Я себе на цьому зловила, що колись це почалося».
Світлана Степанюк розповіла, що любить кожну квітку у своєму квітнику. І в кожної є щось особливе, за що вона припадає до душі.
«Білосніжна красуня, теж її дуже люблю. Люблю за те, що вона бульби нарощує гарно, гарно зберігаються, і гарно квітує. Хіба це не краса, як її не любити?».
Цьогоріч, пригадала колекціонерка, вирощувати квіти було складніше через спеку. Ділянки доводилося поливати вручну. Також на рослинах з'явилися шкідники, яких раніше в жоржинах вона не помічала.
«В мене поливу не було, тільки відрами в руках носила воду. Таку кількість жоржин не могла кожного дня полити: одну ділянку полила, на другий день була друга. То кинулися, у мене такої напасті ще не було — кліщі, як виявилося. Це ще та напасть, вона жоржину обезсилює зовсім. І тріпси. Я їх теж ніколи не бачила, на трояндах — так, а в жоржинах — ні. А цього року були».
Світлана пояснила, що після перших приморозків жоржини потрібно викопати. Бульби вона просушує, сортує та закладає на зиму. Важливо стежити за вологістю й температурою, адже частина рослин може не пережити зимового зберігання.
«Для цінних беру пісок сухий, і в лоточках з ним зберігаю. А такі, що краще зберігаються, то мішки з-під цукру. І заношу в підвал. Там температура в мене 5°C. Раз на місяць переглядаю їх. Якщо є щось надгнивше, я обрізаю і зеленкою припікаю».
Попри сезонні труднощі, Світлана Степанюк продовжує поповнювати колекцію. За її словами, кожен сорт має свої особливості, а досвід догляду за квітами приходить із роками.
Оберіть Суспільне Хмельницький в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах.
Також слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.