Майже 30 років у Хмельницькій школі іконопису «Нікош», яка раніше була студією, навчають мистецтву написання ікон. Засновники навчального закладу — Наталія та Микола Бенедищуки. Вони відкрили студію після поїздки у Грецію, де вивчали це ремесло. Наразі це єдиний навальний заклад де можна навчатись іконопису на Хмельниччині.
Про це Суспільному розповіла директорка Хмельницької школи іконопису «Нікош» Юлія Неліна.
З її слів, історія навчального закладу розпочалась у 1996 році.
«Засновниками студії були мої батьки. Зараз це вже школа, а раніше, майже 30 років тому, це була студія. В листопаді буде 30 років. З 2005 року міською радою був затверджений статус школи у нас. Наразі маємо 92 учня на бюджетній основі та 16 на групі самоокупності».
Юлія Неліна зазначила, що у навчальному закладі можна опанувати різні стилі написання ікон.
«В 1995 році мої батьки відвідали Грецію, де зустрілися з Костасом Діогенадисом, який навчив їх цьому ремеслу. На жаль, немає уже ні матері, ні батька, але те, чого вони навчились за кордоном, можна опанувати. Ми практикуємо і більш класичне письмо, і живопис, і візантійський прикладКанонічний вид, коли все створюється за правилами, від яких не можна відступати., і декупажДекупаж — це техніка декорування Вікіпедія предметів шляхом наклеювання вирізаних з паперу, серветок чи тканини зображень на поверхню з подальшим покриттям лаком для довговічності».
Директорка навчального закладу зазначила, що у школі підлаштовуються під учнів.
«Нам взагалі не потрібна ніяка база. Учень може прийти просто так до нас, без художньої освіти. Ми до них підлаштовуємося, вони до нас звикають. Вони вчаться працювати з різними інструментами, які не притаманні для інших видів образотворчого мистецтва. Саме тому перші два заняття завжди безкоштовні, це все для того, щоб зрозуміти, який рівень в дитини чи дорослого, які до нас прийшли».
Юлія Неліна розповіла, що для кожного учня розробляють систему навчання.
«Ми школа, а не церква. Приймаємо всіх, будь якого віросповідання. Люди згодом вчаться, як по школі ходити, як взагалі працювати з масштабом, бо це ж не просто мольберт. Відповідно до потреб, ми підлаштовуємо окрему систему "по папочці". Хтось може швидше опановувати ази і переходити до роботи на дощечках, комусь, варто попрактикуватись більше. Ми всі різні і навчатись необхідно з індивідуальним підходом».
За словами жінки, для учнів пропонують підібрати і графік відвідувань.
«В загальному, заняття проходять тричі на тиждень, але якщо потрібен особливий графік, буде графік. Ми вже в дві зміни працюємо, і зранку, і ввечері є заняття. Намагаємось підлаштувати свою роботу під потребу тих, хто хоче навчитись. У нас є такі випадки, що люди приїздять із інших областей та країн, аби долучатись до навчального процесу. Ми приймаємо всіх».
За словами директорки закладу, у школі проводять активності, аби урізноманітнити навчальний процес.
«Учні не завжди можуть неухильно робити одне і те ж. Взагалі, чесно кажучи, процес навчання іконопису не швидкий. Саме тому, іноді ми можемо відволікатись за допомогою занять з пластиліном чи макраме, й навіть можемо просто погратись».
Жінка зазначила, що написанню ікони передують підготовці процеси.
«Спочатку готується дошка. Вона має бути тільки липова, пропитана морилкоюМорилка — це спеціальна рідина або розчин для глибокого просочення деревини, яка надає їй нового кольору та підкреслює природну текстуру, не утворюючи плівки на поверхні., якщо на меті стоїть довге збереження, бо такі дощечки можуть зберігатись і до 300 років. Їх спеціально виготовляють і задоволення це, чесно кажучи, не дешеве. Підготовляються й інші необхідні компоненти, наприклад сусальне золото, яке не буде з часом темніти, холсти, які пропитуються кістковим клеєм, левкасЛевкас — це спеціальний білий ґрунт з крейди або алебастру, змішаного з клеєм. Його наносять на дерев'яну основу перед створенням ікон, картинок або нанесенням золота., який наносимо на дощечку, кальку, через яку переносимо зображення, якщо воно невеличке».
Зі слів Юлії Неліної, робота над іконою має відбуватись поетапно.
«В цій справі не варто поспішати. Коли ми підготували основу — те, на чому розмістимо лик святого чи сюжет, то починаємо "наносити" картину із самого ззаду. Тобто, спочатку працюємо з фоном, з обрамленням і вже аж після закінчення цих етапів переходимо до малювання одягу і всього іншого».
Створення ікони, як зазначила директорка школи, процес довготривалий.
«Якщо над твором працюють діти, то писати ікону вони можуть навіть близько року. Якщо це вже більш досвідчений майстер чи викладач, то, звісно ж, робота піде швидше, може бути створена ікона і протягом місяця. Це залежить від рівня майстерності і таланту».
Жінка розповіла, що навчання у школі триває шість років.
«По статуту ми вчимося шість років. Хтось може випуститися раніше, хтось затримується. Буває, що навчання переривають і потім до нього повертаються. Також буває таке, що люди вже випустились, але потім повертаються до нас, бо хочуть ще побути у цій атмосфері».
Директорка школи зазначила, що роботами учнів поповнюють виставковий фонд школи.
«У нас є випускник нашої школи, який зараз є Святим Отцем. Може прийти він і освятити ікони, а можемо зробити це самі. Взагалі, кожна робота забирається до себе додому. Дитина не залишає в нас роботи. Вона залишає тільки останню роботу, яку вона написала як дипломну, щоб люди бачили, який був прогрес дитини».
Наразі, зі слів Юлії Неліної, школа іконопису «Нікош» єдина студія в Україні, яка має статус навчального закладу.
«Є дуже багато студій, інших закладів, але саме школа в нас одна єдина. Вона була заснована самою першою і вона залишається такою. Судячи з того, що до нас приїздять, ми маємо відповідний рівень. Окрім того, наші випускники часто продовжують роботу на такій творчій ниві, наприклад вступають до Львівської академії мистецтв або відкриваю свої творчі осередки».
Жінка розповіла, що набір до школи на 2026-2027 навчальний рік триватиме до жовтня.
«Групи ще не сформовані, але поки є лише одна обов'язкова умова — набрати 92 учня. Більшу половину набрали. Помаленьку вже сформовуються класи. Багато дорослих записуються до груп самооокупності, але для нас також важливо, щоб набирались саме дитячі класи. Хочеться відволікти дітей від гаджетів мистецтвом. Чекаємо на дітей з нетерпінням».
Окрім навчання, зі слів директорки, учні та майстри школи доєднуються до виставок та роботи над реставрацією розписів у храмах міста.
«У нас просто зараз аншлаг з виставками, і у нас хтось виставляється і ми десь. В нас дуже гарна виставкова зала і приємна атмосфера. Також наші викладачі, які мають багаторічний досвід долучались до реставрації храмів. Працювали, певно, вже у близько восьми храмах: на Ружичній, на Озерній, допомагали з аркою біля одного з центральних храмів. Коли звертаються до нас, то ми допомагаємо, хоч викладачі і бояться висоти».
Також, як зазначила Юлія Неліна, учні та викладачі школи допомагають Збройним силам України.
«Від початку повномасштабного вторгнення ми створили і роздали військовослужбовцям близько трьох тисяч ікон. Для декого — це була дійсно потрібна річ. Відправляли їх на фронт, розносили по лікувальних закладах в місті. Також дуже хотіли б запросити наших захисників на майстеркласи до школи. Плануємо започаткувати таке цьогоріч. На мою думку, це могла б бути така арт-терапія для них».
Директорка школи розповіла, які плани мають на майбутнє у навчальному закладі.
«Насамперед, хочеться ще більше залучати молодь. Хочемо якось популяризувати трошечки це мистецтво, бо дуже багато хто не знає про іконопис і те, що в нас є така школа. Зараз активно співпрацюємо з ТІЦТуристичний інформаційний центр — організація або пункт, де гості та жителі міста можуть безплатно отримати повну інформацію про туристичні можливості, пам'ятки, транспорт, житло та розваги певної місцевості., проводимо екскурсії, хочемо бути більш впізнаваними».
Оберіть Суспільне Хмельницький в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах.
Також слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у WhatsApp, Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook, Threads та TikTok.
