Останки уродженця села Гнатівці Хмельницького району Євгена Животовича, який у 1941-му році зник безвісти під час оборони Ленінграду, 6 травня, після панахиди та з військовими почестями, поховали на цвинтарі в рідному селі.
Його племінник Віктор Животович розповів Суспільному: родина 80 років не знала, чи живий Євген, та де він. Розшукали й доправили в Гнатівці рештки молодшого лейтенанта пошуковці з неурядових організацій України та Росії.
Повернули в рідну землю
Молодшого лейтенанта Євгена Животовича відспівує місцевий священик. Військові обласного терцентру комплектування та соціальної підтримки салютують.
«Кожна людина, яка прийняла хрещення, має піти з цього світу по християнському - має бути закрита домовина, має відслужитися та відспіватися», - каже отець Іван, протоієрей Православної церкви України.
27-річного зниклого безвісти на підступах до Ленінграду в 1941-му році бійця ховають поряд із могилою матері – Наталії Животович, яка, як розповідає її сусідка Олена Суховірська, прожила 102 роки й померла в 1974-му, так і не дізнавшись, де її син.
«Прожила довге життя. Очевидно, і він прожив би довге життя, ростив дітей, няньчив внуків, але загинув далеко від рідного дому. Хай йому земля буде пухом», - каже жінка.
Олена Суховірська додає: в їхньому селі вперше таке поховання – за 80 років після загибелі людини. З її слів, ховати земляка, про якого 80 років не було жодної звістки, прийшли всі, хто міг.
Внука назвали на честь зниклого безвісти
Невістка рідної сестри Євгена Животовича Віра Чорна каже: її свекруха мала шестеро дітей, і зниклого безвісти Євгена згадувала щодня.
«Вона дуже за ним сумувала. Ми навіть внука назвали в честь нього, щоб вона раділа», - розповідає пані Віра.
Племінник Євгена Животовича Віктор, який приїхав на поховання з Дніпра, згадує, як отримав повідомлення від пошуковців, що останки його дядька Євгена знайшли.
«Несподівано це було – якась і тривога, і радість. Жаль тільки, що ніхто не взнає того, що його таки знайшли з батьків і близьких рідних», - каже чоловік.
Знайшли під Петербургом пошуковці
Рештки бійця Червоної Армії, якому за 3 дні до загибелі присвоїли звання молодшого лейтенанта та довірили командування взводом, знайшли пошуковці громадської організації «Союз пошукових загонів України». Її керівник з Чернігова Василь Журахов, полковник у відставці, говорить: останки й особисті речі Євгена Животовича знайшли поблизу Петербурга. Молодший лейтенант загинув у грудні 41-го року, обороняючи тодішній Ленінград.
«Вони в траншеї займали оборону, там і загинули, на полі бою, були прикопані або закидані землею», - розповідає Василь Журахов.
За його словами, їхня організація займається пошуком зниклих безвісти на території колишнього СРСР. Найбільше співпрацює з неурядовими організаціями Російської Федерації.
«Я особисто займаюся цим вже другий десяток років. За ці роки порахувати складно, скільки людей знайшли - на сотні йде лік. За вісім останніх місяців ми передавали в Російську Федерацію 37 останків бійців, що загинули під час Другої Світової війни. Звідти нам передали шість останків», - каже Василь Журахов.
Показує ще дві труни, які везе від російського кордону в Черкаси. Це – останки українських солдатів, які загинули в другій світовій під Смоленськом і Новгородом.
«Ось у таких касках вони воювали», - показує предмети, що були викопані разом із останками бійців. Каже, ці речі передає в місцеві музеї.
«Ми знаходимо та ідентифікуємо солдат, які загинули у 41-42-ому роках, вони з медальйонами були. В 43-му медальйонів уже не було, лише ордени і медалі, а також особисті речі, за якими можна встановити, ким був загиблий», - каже керівник «Союзу пошукових організацій України».
За особистим медальйоном ідентифікували й Євгена Животовича, додає Василь Журахов. У ньому були всі дані про бійця, фотографія, а поряд - особисті іменні речі.
«В записці було точно вказано його місце проживання – Меджибізький район, Кам`янець -Подільська область», додає племінник Євгена Животовича Віктор.
Читайте також
- На Хмельниччині перепоховали загиблого бійця, який зник безвісти 80 років тому
- На Хмельниччині поховали морпіха Василя Кравченка, який загинув від кулі снайпера