Херсонська майстриня Ірина Бабенко родом із села Надеждівка Білозерської громади. Пів року жінка працює над вишитою книгою на вірші херсонського поета Михайла Олійника. До творчості також долучилась її родина. Ірина разом із сином та невісткою розмальовують тубуси від снарядів, продають їх на аукціонах, а зібрані гроші передають на потреби військовослужбовців.
"У шумі вибухів щоденних під вий сирен і крик ворон я розповім тобі буденно про мій Херсон" — так починається вірш Михайла Олійника, який увійшов до вишитої книги, над якою майстриня працює шість місяців. Жінка відібрала разом з автором 12 поезій. Ілюстрації до них створює її невістка Валентина.
"Спочатку я вишивала вірші Михайла Олійника. А потім виникла ідея створити вишиту книгу з його творами, щоб прославить нашу Херсонщину", — сказала Ірина Бабенко.
За понад три роки вона вишила десятки поезій херсонських авторів. За її словами, робота над одним твором займає від одного до трьох тижнів.
"Дивлячись, який текст і як воно йде. Якщо добре, то і вишивається легше. Я коли вишиваю, то і Богу молюся за наших захисників. Прошу, щоб швидше ця війна закінчилася", — ділиться майстриня.
Ірина Бабенко родом із села Надеждівка Білозерської громади. Вона мати трьох дітей. До повномасштабного вторгнення працювала у дитячому садку у Херсоні. У вільний час вишивала бісером ікони. Коли Херсон був під окупацією жінка вишивала молитви, вірші та цитати.
"Коли ми ночували у підвалі, це 1 березня 2022 року, – це була найдовша ніч у моєму житті. І коли ми вийшли, я вишила роботу "Життя – це шанс. Скористайся ним". І так після цього продовжила свою творчість", — згадує вона.
Вишивка в окупації стала для неї не просто рукоділлям, а своєрідним спротивом. Ірина говорить, вдома вона переховувала українську національну символіку з дитячого садка, в якому працювала. Також родина малювала й розклеювала по місту патріотичні наліпки.
"Ми розповсюджували їх усюди, де бували в місті: в Таврійському мікрорайоні, у центрі, на ХБК. Вані тоді було лише 11 років. Його ніхто не змушував, він сидів вечорами та малював ці наліпки", — каже жінка.
Чоловік Ірини служить у ЗСУ. Жінка разом з дітьми допомагає військовослужбовцям. Тубуси від артснарядів вони перетворюють на артоб’єкти. Син Андрій їх зачищає, невістка Валентина – розмальовує. Вироби продають на аукціонах, а зібрані гроші передають на потреби Збройних сил України.
"Я зачищаю всі гільзи, а вона вже сидить і розмальовує. Тільки потім ще лаком покриваю", — розповів Андрій Бабенко.
Зараз родина продовжує мистецьку роботу. У найближчих планах майстрині – завершити поетичну вишиту книгу.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у WhatsApp, Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube.