У перший день повномасштабної війни Руслан Стаценко долучився до війська, брав участь у звільненні Харківщини, а після повернення з фронту розвиває власне виробництво. Понад 25 років тому чоловік почав займатися виготовлення бюветів для питної води.
24 лютого 2022 року, говорить, довелося зупинити роботу, тому що пішов воювати сам, й більшість працівників теж стали на захист України. Після тяжкого поранення та лікування чоловік вирішив відновити роботу підприємства та подався на грант.
Як працює його виробництво зараз, Руслан Стаценко розповів Суспільне Харків.
Разом з колегами став на захист України
24 лютого 2022 року Руслан Стаценко став на захист України, служив оператором протитанкових ракетних комплексів. Каже, що чи йти на фронт, не вагався.
"Я доклав багато зусиль з 2014 року до формування відомого добровольчого батальйону. Я сам формував, направляв людей, допомагав, волонтерив, їздив, дивився, як нас поступово загарбники русифікують. Я на все це дивився, і коли 24 лютого він зробив крок, повне вторгнення — це для нас було не новиною. Ми знали, що це буде, тому логічно я пішов до підрозділу", — Руслан Стаценко.
До вторгнення Стаценко розвивав власний бізнес: його підприємство виробляє бювети для очищення води.
"Коли у 2022 році настала війна, у мене на виробництві загалом працювали інваліди війни, другої, третьої групи. Це — добровольці, які отримали вади зі здоров’ям. І будемо казати так, що коли почалася війна (повномасштабна — ред.), у мене основний склад пішов воювати", — розповідає ветеран.
Руслан Стаценко служив у штурмовій групі: "Ми визволяли Руську Лозову, Питомник. Стикнувся теж, що із водою тяжко. 11 кілометрів ми йшли у тил ворога по лісу між Циркунами й Лісним. 11 кілометрів йшли пішки при повному спорядженні".
Як отримав гроші на відновлення бізнесу після поранення
Поранення Руслан дістав у Руській Лозовій під Харковом.
"Мені 57 років, тому вже по здоров’ю лікарі подивилися. Мені було проведено чотири операції. Подивились, і я став ветераном", — каже Стаценко.
Після лікування та реабілітації, говорить ветеран, вирішив відновити виробництво.
"Коли демобілізувався, стан мого здоров’я вказаний у документах — там мені визначили другу групу інвалідності цивільну. Я отримую 2300 гривень пенсії. Ви розумієте? Я прийшов, подивився. Підприємство запустити — це люди, це зарплата, це податки, це оренда, це електрика, це розхідні матеріали, це клієнти, це реклама", — пояснює ветеран.
Своїми силами, каже, запустити бізнес було складно, тому подався на грант й переміг.
"Підприємство запустити — це люди, це зарплата, це податки, це оренда, це електрика, це розхідні матеріали, це клієнти, це реклама. Коли я прийшов, Український ветеранський фонд “Варто” мені запропонували. Я кажу: “Мені треба підприємство. Робітники воюють — я їх не можу зібрати, зварників дуже мало”. Кажу, треба. Вони кажуть:”Ми допоможемо, є такі гранти”. Я пройшов курси. Я навчився як грант оподатковувати, як його прийняти, як витратити, що за цим йде. І десь за пів року ми затвердили грант на підприємство. Я зараз утримую 3 робочих місця. Вже за два тижні візьму четвертого чоловіка. Плачу податки. Ми виробляємо продукцію", — розповідає Руслан Стаценко.
Дуже вдячний Українському ветеранському фонду, що є така підтримка. Бо без підтримки… Коли людина приходить, у неї пенсія, вона з інвалідністю. У мене дві контузії. Коли людина не знає, що робити.... Ще й в хату попало у мене, в мій будинок, де я мешкав у Харкові, влучила ракета. Але ми тримаємося. Я зробив ремонт, підфарбував, вікна поставили. Виробництво організовую. Ми тримаємося і витримаємо всі негаразди. Ми переможемо, тому що добро переможе.
"Це — ціла культура споживання води. Ми її зараз пропагандуємо"
Завдяки гранту, розповідає ветеран, зміг купити нове обладнання, розширити виробництво та взяти на роботу людей.
"У нас підприємство — “Холодторгобладнання”. Я — його власник, я його директор. Ми до війни випускали апарати по розливу води, фонтанчики випускали, але війна зробила свої корективи. У мене було багато замовлень до війни. Це дошкільні заклади, заклади відпочинку", — розповідає Руслан.
"Це — знамениті харківські бювети, бо всі їх знають, всі використовують у школах, у дитсадках, у дошкільних закладах, на базах відпочинку, де можна зробити такий затишок, де люди будуть відпочивати. Це — ціла культура споживання води. Ми її зараз пропагандуємо. Будемо казати, що більш як 27 років ми виступаємо за те, щоб пластик прибрати зі споживання, й щоб він не використовувався людьми для споживання води", — розповідає Руслан Стаценко.
Вокзали, базари, автовокзали, залізничні вокзали, місця у парках. Буває, температура сягає 40-45 градусів у нас в Україні. Асфальт нагрівається. Люди з вадами серця, перепади тиску, люди похилого віку, вони повинні бути забезпечені джерелом води.
"Знання, які ми маємо, ми хочемо використовувати, щоб в Україні була культура споживання води вже на найвищому рівні, як в Європі. Там є бювети, є апарати по розливу води, вона доочищується. Треба доочищувати воду, тому що водопровідну воду доочищувати дорого до стану питної. Але, коли ви під'єднаєте водопровідну воду через бювет й доочистите, люди зможуть її вживати, в тому числі школярі", — каже Руслан Стаценко.
Нині, говорить директор підприємства, замовлення на фонтанчики для питної води мають з різних куточків України. Крім того, каже Руслан Стаценко, роблять й автомати для розливу води.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube