36-річний Анатолій Бакіновський — оператор відділення призову Салтівського ТЦК у Харкові. Чоловік потрапив сюди після служби у 81-й аеромобільній Слобожанській бригаді — продовжувати воювати не зміг через загострення хронічної хвороби.
Про військовий шлях до ТЦК, службу, конфлікти з цивільними і хвилювання рідних щодо його безпеки — читайте в інтерв'ю.
Далі — пряма мова.
Як потрапив на службу до ТЦК та де служив до того
Я мобілізувався у 2022 році, у жовтні. Ходив у військкомат ще до того, у березні, але довга історія вийшла, коротше, не прийняли мене. У жовтні все вдалося, мене відправили на навчання в десантно-штурмові війська під Житомиром, і після цього за розподілом я потрапив у 81-шу бригаду, у 122-й окремий аеромобільний батальйон, де й пробув наступні пів року.
По суті я воював тільки зиму 2022 року, і вже наприкінці лютого я майже весь час сидів у розташуванні, коли проходив ВЛК. На той момент 81-ша бригада була під містечком Білогорівка на межі Донецької, Луганської і Харківської областей біля Сіверського Дінця. Чарівне, в якомусь сенсі, місце. Я його ніколи не згадував, і не повертався туди, хоча ще на той момент повертатися туди було вже нікуди, бо від містечка залишилося кілька будівель.
До травня 2023 року, коли мене списали за станом здоров’я, яке в мене погіршилося.
Списався у зв’язку з тим, що в мене активізувалася хвороба, яка була з дитинства — бронхіальна астма. Але вона була в ремісії років 14. Я почувався добре, тому нічого про неї й не сказав, коли мобілізувався. Я думав, що я вже здоровий. Але кілька тижнів у підвалах із пилом трохи змінили стан мого здоров’я, і мене списали через це.
Я потрапив у Харківський обласний ТЦК, потім трохи помандрував по РТЦК Харкова і області. От зараз я в Салтівському.
Я відповідаю за облік призовників, тобто людей, що ще не досягли 25 років, а оскільки зараз немає призову, то переважно моя робота полягає в тому, щоб реєструвати тих, хто досягає 25 років, ми їх списуємо й передаємо вже в мобілізаційний відділ або відділ роботи з офіцерами.
Вбивство працівника ТЦК на Полтавщині: реакція військового Салтівського РТЦК
У першу чергу це обурення. Я не знаю, мабуть, не можна сказати, що це було очікувано, бо це дуже-дуже різка все ж таки дія якась. Але я не дуже здивувався насправді, бо через, мабуть, російську пропаганду інформаційний фон досить розпалювався в суспільстві, і могло щось таке трапитися. Але, звичайно, це жахливо і такого не мало бути.
Життя в ТЦК не зовсім таке безпечне, як може здатися, я думаю, бо і машини підривають, і щось там палять. Ну, звичайно, це не порівняти з тим, в якій небезпеці життя воїна на передовій. Але все ж таки певна небезпека є. І саме цей випадок ніяк, мабуть, не вплинув. Як було досить небезпечно, так і зараз.
"Коли на відео когось б'ють, заштовхують кудись. Ніколи не показується, що було до цього. Ніколи не показується, як заливають з балончика"
Певний час, коли я сидів на ресепшені, приймав людей, коли вони приходять в ТЦК, то, мабуть, певні прояви агресії бувають там, бо дуже багато непорозуміння між ТЦК та громадянами. І, звичайно, це інколи виливається в якусь агресію.
Досить було агресії, коли я працював в групах оповіщення. Вона, з одного боку, зрозуміла, бо, як я вже казав, і через російську агресію, і через певні вади, може, в роботі ТЦК обстановка трохи розпалена.
Але я не можу назвати цю агресію обґрунтованою в будь-якому разі, бо ті випадки, які здебільшого демонструються суспільству, — демонструється вже їхня активна фаза. Тобто, я кажу про ці відео, ви розумієте, так? Коли там когось б'ють, заштовхують кудись. Ніколи не показується, що було до цього. Ніколи не показується, як заливають з балончика. Ніколи не показується, як штовхають або дають "ляща". Я не хочу дуже багато в це лізти, але агресія там йшла здебільшого з боку цивільних в першу чергу.
Одного разу хлопця, який був зі мною в групі, коли він підійшов до громадянина оповіщати того, одразу, без якихось питань, залили сльозогінним (газом — ред.). Тобто одразу, ми навіть не встигли нічого сказати. Там, мабуть, вже людина якось себе накрутила, що зараз буде якась конфліктна ситуація. І ми йому кажемо: "Зупиніться, будь ласка, перевірка військово-облікових документів» — і одразу виходить балончик з кишені, і "пшш" — доброго дня.
Як близькі працівників ТЦК реагують на агресію щодо них
Це, мабуть, один з найважчих моментів, бо близькі дуже сильно з цього приводу переживають. У мене батько і мати в Одесі, переїхали туди на початку збройної агресії у 2022 році. І вони читають усі ці канали, усі ці коментарі, які не дуже варто читати, бо зрозуміло, хто і для чого там пише. І вони дуже переживають за мене.
Вони знають, що я за людина, вони знають, що я ніякої фігні, вибачте, не буду робити. Але вони переживають, що особисто на мене спрямована якась соціальна агресія. Але я їх заспокою, кажу, що нормальні люди мене сприймають нормально, а це все краще не дуже читати, бо це окремі такі якісь штуки. І це не є загальний тренд.
Я уже третій рапорт на переведення подав — у 127-му бригаду, буду дронщиком. У ТЦК є свої мінуси, але я переводжуся зовсім не через те, що тут чи якийсь тиск з боку суспільства на мене, чи мені не подобається ця агресія. Просто я відчуваю для себе, що я, хоч уже для штурмів, може, не дуже годжуся, але ще можу значно більше зробити, власне, саме на фронті, ніж сидячи тут у тилу.
"Якщо цього не буде, бригади будуть знекровлені, — і доброго дня! Ваше спокійне життя в місті завершилося"
Особисто мене зовсім не демотивують (випадки агресії з боку цивільних — ред.). Вони можуть якось погіршити настрій. Тобто, звичайно, ніякої радості не буде з таких випадків, але ми розуміємо, для чого це робимо.
Бригади, які зараз воюють на передку, вони можуть отримувати поповнення, лише коли ми будемо працювати, лише коли ми будемо постачати їм нових людей. Якщо цього не буде, бригади будуть знекровлені, бригади не зможуть тримати напрямки — і доброго дня! Ваше спокійне життя в місті завершилося. У нас немає ніяких сумнівів із приводу того, що ми робимо.
Ставлення до мобілізації хочу бачити як у 2022 році, можливо. Коли стояли черги до ТЦК, коли всі намагалися записатися у військо, і коли не погіршилася так уся ця обстановка і сприйняття ТЦК в цілому. Мабуть, якогось такого. Але я просто розумію, що з тим, як усе йде, таке ставлення, мабуть, на даному етапі неможливе. Хоча його потрібно змінювати, і, може, колись ми до нього прийдемо.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube