Третя річниця вторгнення РФ — як повномасштабна війна змінила життя харків'ян

Втратили дім і майно, перейшли на українську мову, змінили місце проживання та змінилися самі. Зокрема, у такий спосіб три роки повномасштабної війни позначилися на життях харківців.

Більше про те, як велика війна змінила життя — читайте думки з вулиць Харкова.

Я з Куп’янського району. Винаймаю житло тут, працюю. Думаю, що залишуся вже у Харкові, бо їхати нікуди. Жили в окупації, а коли прийшли наші, нас почали так бомбити, що лишила все. Собачку відв’язала і пішла з дому. Ключі досі у сумці.

Світлана Уткінапереселенка з Куп’янського району

Дуже змінила, тому що я — працівник освіти. Працюю у школі. Дітей немає. Вчити немає кого. Дуже, тому “падлі” тому Путіну — те, що він зробив із Салтівкою нашою, щоб йому вдома так було.

Олександр Герасимовжитель Харкова

Пошуково-рятувальні роботи у багатоповерхівці на Салтівці у Харкові після російського удару, 31 жовтня 2024 року. Суспільне Харків/Євген Гертнер

Повністю змінилося. Тим більше ,то хоч надія була, що повернемось. У нас же досі там все розбите. Йдуть далі бої. — А звідки ви? — Борисівка. Липецький напрямок, Харківський район. І ось, ходжу. Приїхала. Не знаю, куди йти, де житло шукати.

Катеринапереселенка з Борисівки

Тривоги, обстріли, влучання, як і на всіх. У цьому плані змінило, а так що — ходимо, працюємо. Живемо. А що робити?

Юрій Соловйовжитель Харкова

Росіяни вдарили двома керованими снарядами по будівельному гіпермаркету в Харкові, де могли перебувати до 200 людей, 25 травня 2024 року. Суспільне Харків/Євген Гертнер

Більше турбот. Взагалі, впливає, дійсно, на настрій. Важче з цінами, важче з роботою, але це, я розумію, повинні пережити. Все налагодиться. Якось воно буде легше. Аби нас не чіпали. Якби не лізла ця Росія, зовсім життя по-іншому було б.

Сергій Молостовпереселенець з Луганщини

Я просто нещодавно тільки повернулася в Україну. Змінилось, так. І ціни змінилися. Все змінилося. І харків’яни змінилися дуже. Плани є великі. Жити-то треба. Продовжувати жити треба.

Ольгажителька Харкова

Українські військові вантажать тіла жертв російського удару по кафе в селі Гроза. Фото: Genya Savilov/AFP/Getty Images

Працюємо, як і працювали. Викладаємо. Багато студентів роз’їхалися. Деякі науковці — теж. Працюємо в онлайні, як і під час COVID. Пишемо статті.

Олексій Голубовжитель Харкова

До (повномасштабної — ред.) війни намагався бути двомовним з пошани до співрозмовника. Думав: якщо я себе вважаю розумнішим, науковцем, якщо мені легше вчити мови, ніж іншим, то я буду підлаштовуватися під співрозмовника. Зараз, якщо співрозмовник російською звертається, але українську розуміє, то відповідати все-таки українською.

Школа №134 у Харкові, яку наприкінці лютого 2022 року захопили російські спецпризначенці, яким вдалося прорватися у Харків, лютий 2025 року. Суспільне Харків/Вікторія Якименко

Залишили нас безхатьками на старості років. Ми жили, прекрасно жили вдома. Раділи життю, а тепер ми плачемо і страждаємо? — Звідки ви? — Харківська область, Вовчанські хутори. Вовчанськ, якого немає вже, на жаль.

Тетянапереселенка з Вовчанських Хуторів

Вовчанськ Харківської області у червні 2024 року. Скриншот: Бригада Нацполіції «Лють»

Звісно, дуже змінилося життя у нас. Я думаю, у всіх, у багатьох. Житло втратили. Не дуже гарно все. Тримаємося. Життя продовжується. Тримаємося завдяки нашим хлопцям. Тільки завдяки їм.

Оленажителька Харкова

Читати ще