"Певною мірою, я щасливий. Принаймні, у мене більше немає моральних дилем. Це перший Новий рік за довгий час, який я проводжу не з сім'єю вдома. Але до мого дому — менше ніж 70 км від фронту, і якщо я нічого не зроблю, є великий шанс, що 2026 рік зустріну вже без нього", — такі підсумки взимку підбивав молодший сержант "Схід".
Хлопець в армії понад рік: йому 26, він уродженець Харківщини та нині воює на одному з напрямків області. У статусі військового "Схід" продовжує збирати сотні тисяч гривень донатів, передавши управління сімейним бізнесом своїй дружині.
Чому ухвалив рішення піти в армію після років волонтерства та мільйонних зборів коштів, як наважився залишити роботу в IT, власний бізнес і будинок — читайте про військовий шлях "Схода" з полку "Ахіллес" у матеріалі Суспільне Харків.
Далі — пряма мова.
Від IT-рекрутера до штурмана: військовий "Схід" — про початок шляху у війську
Чесно кажучи, ще десь роки півтора тому я скептично ставився до дроноводства. Була думка піти бойовим медиком, бо в мене дуже багато друзів саме в медицині, які служать ще з часів АТО/ООС.
Я навіть говорив із представниками певних бригад на цю тему, і якось не дуже у нас вийшло. Загалом, це було відкладено, а потім я зустрічався з товаришем, який давно теж воює. Він — це було літо 2023 року — каже: "Слухай, от у 92-й бригаді З 29 січня 2025 року "Ахіллес" став окремим 429-им полком безпілотних систем з'явились якісь класні тіпи, вони називаються "Ахіллес". Подивився — у них є вакансії, поспілкувався. Ну, думаю, треба брати, поки гаряче.
Я дуже пишаюся бути частиною "Ахіллесу". Тут реально робиться все для того, щоб ти успішно робив свою роботу.
Я взагалі першочергово планував бути оператором або штурманом розвідкрилаБПЛА типу крило — це універсальні безпілотники літакового типу, оснащені жорстким крилом. Вони мають широкий спектр застосування, яке залежить від комплектації. Розвідкрило — такий безпілотник для розвідувальних місій., але, згідно-відповідно потреби і наказу вищого керівництва, зробили мене штурманом FPV. Коли про це дізнався, трошечки засмутився, бо в мене FPV стояло третім пріоритетом. Але з перших виїздів був такий: "Воу, хлопче, ти не знав від чого відмовлявся".
На цивільній роботі в мене був досвід керування командами. Відповідно до моїх знань, навичок і, якого-не-якого, але досвіду управління, мій ротний командир сказав, що я тоді буду штурманом.
Уже після цього я дізнався, що штурман є і командиром екіпажу, відповідає за 1000 і одну річ. Насправді певною мірою дуже складна робота, хоча я майже не вилажу з бліндажа.
Я вчився в Харківському авіаційному (університеті — ред.), кинув його після другого курсу, бо пішов до УАЛУкраїнська академія лідерства (УАЛ) — це 10-місячна формаційна платформа особистісного та суспільного розвитку для молоді на основі цінностей. Академія поєднує річну програму між школою та університетом для вмотивованих підлітків 16-20 років, спрямована на гармонійний інтелектуальний, фізичний та емоційний розвиток..
У мене є багато друзів, які вчилися зі мною, чиї навички були би просто офігенно корисними, але, на жаль, люди деякі бояться.
Працював з 18 років в IT-рекрутингу. Паралельно з цим із дружиною потім створили бренд собачої амуніції "Дарвін". Власне, до кінця самого я працював у IT-компанії.
Коли я йшов (у військо — ред.), вони сказали: "Сань, ми знаємо, що ти хотів комп купити, ми його тобі подаруємо". Дуже класна компанія, мені дуже сумно було звідти йти, але так треба.
Будинок на Харківщині, власна справа і семеро тварин: цивільне життя командира екіпажу ударних FPV-дронів
Ми (з дружиною — ред.) у 2020 році переїхали у будинок родичів, прожили там близько року. Зрозуміли, що нам райончик цей подобається, і, власне, вирішили купити свій (дім — ред.). Трохи грошей було, десь позичили, і купили. От досі будуємося.
Чесно кажучи, навіть інколи закрадається думка, навіщо, враховуючи просування росіян, але потім такі: "А чому би ні? Можливо це вдасться зупинити і вони дадуть нам спокійно пожити".
— Чому будинок, чому у селі?
— Дешевше, банально дешевше. До Харкова пів години машиною. Навіть автобуси тоді регулярно ходили, великі, просторі, і часто. Класна логістика, доволі розвинені, наприклад, магазини, природа, ліс, річка, що ще треба?
Ми купили ділянку з коробкою. Там колись був нормальний будинок, але потім власники померли, він стояв пустим. Купили його за відносно невеликі гроші. Такий Haunted House"Будинок із привидами" — комп'ютерна гра 1982 року. по-українськи.
У ньому можна вже давно жити, але внутрішнього ремонту немає, і ми дуже потроху (ремонтуємо — ред.): є гроші — робимо, немає грошей — не робимо. Сад свій посадили у 2024 році. Вишні, черешні — я дуже люблю червоні черешні.
У нас четверо собак і троє котів. З цього і почався наш бізнес.
Саме коронавірус був, ми тільки переїхали у будинок до родичів. У нас була перша наша собака, у неї доволі непропорційний тулуб, не могли на неї шлейку нормальну знайти. І Маша така: "Я пошию сама". Пошили, ніби прикольно. Вона: "А що як я цим займуся?". Я доволі скептично поставився, але, кажу, якщо хочеш, давай.
У мене в заначці лежало 500 доларів, ми накупили на них матеріали, і з цього все і почалося. Навіть смішно згадувати, з цього це починалося, а зараз, фактично, з тих грошей ми будуємо будинок і донатимо.
"На день народження зібрав 100 000 гривень на майстерню дронів. Це забезпечило розхідниками і робочими місцями на два місяці вперед"
Волонтерство повністю стало моєю сферою діяльності на той час, поки я не пішов в армію сам. Зібралася ініціативна група (у 2022 році — ред.), ми привозили різне обладнання, спорядження. Поїздки в Польщу, Європу були регулярними, на дуже великі суми коштів: тільки за 2022 рік ми привезли товарів на суму до восьми мільйонів гривень. Це просто четверо людей.
Щось за донати, щось люди купували самі, а ми це бралися привезти, бо в Україні майже нічого не можливо було купити, хіба якусь бронепластину з рейки, яка важила 9-10 кг, яка, ***ть, прострілювалася спокійно.
У 2023 році це вже повністю перейшло на збори. Почав збирати гроші, переводити на потреби. За 2023 рік мені вдалося зібрати, думаю, до півмільйона гривень точно.
Зараз я збираю на потреби свого підрозділу. Збирав на екіпаж — на РЕБ — 100 000 гривень. Користуючись з моїх знайомств, мені вдається дуже підсилити батальйонні збори, багато чого знайти, "нарішати".
На свій день народження я збирав 100 000 гривень на нашу майстерню дронів. На секундочку, це забезпечило нашу майстерню розхідниками і робочими місцями на два місяці вперед.
Те, що заважало в цивільному житті, в армії може вбити: "Схід" — про найяскравіші спогади та зміни, яких зазнав у війську
Свого часу я дуже боявся йти в "Азов", боявся, що не пройду їхнє БКБПБазовий курс бойової підготовки. У результаті я потрапив на БЗВПБазова загальна військова підготовка від військової школи командирів, там, де були інструктори з "Азову" і Третьої штурмової бригади, і загалом БЗВП було зроблено дуже по-"азовськи". Це було навіть смішно певною мірою.
Нас привезли вантажівки. Підходить "Буйвол", ветеран "Азову", із фразою "чоловіки, ви на війні, а війна — це завжди неочікуваність" закидує гранати нам у кузов і починає кричати, щоб ми всі звідти виміталися.
І, з усім своїм барахлом, якого в мене було насправді до***а — я просто проклинав той момент, коли вирішив взяти якусь свою спорягу з собою — повзу ці 400 метрів, жеру пісок, багнюку. Щось літає, вибухає, вас качають, ти це все тягнеш над головою і думаєш: "Оце я дебіл".
Це було тяжко, але дуже добре мене підготувало і сильно змінило мої уявлення. Якщо ти там за день не качнувся разів 200, то якось день пройшов дарма. Я дуже-дуже вдячний тим хлопцям, з якими був на БЗВП. Якби не ці люди, я не знаю, чи "вивіз" би морально. Була сильна підтримка і багато в чому ми тягнули один одного.
Найбільш негативний спогад — це коли я дізнався, що один із хлопців, з яким я дуже добре спілкувався на БЗВП, який був для мене прикладом, загинув. У принципі, загибель людей, яких ти знав, завжди йде зі знаком "мінус".
Відверто кажучи, я чекав, поки опустять призовний вік до 25 років, бо, на момент приєднання до війська мені ще 25 не було. Я боявся контракту, а потім в один момент: "А чого я чекаю?" Підписав контракт і все.
Є люди, які після того, як я сказав, що йду в армію, не написали мені жодного слова, і з днем народження навіть не вітали, хоча до цього це були моїми найкращими друзями. Дуже приємно, радує те, що я дізнався про цих людей з іншого боку. З деякими, навпаки, став дуже багато спілкуватися.
Я змінився в будь-якому випадку. Певною мірою серйознішим, виваженішим став. Я загалом людина дуже емоційна. Емоційність часто заважала, але те, що просто заважало у цивільному житті, в умовах бойових дій може вбити.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube