На початку повномасштабного вторгнення художниця з Близнюків на Харківщині Анастасія Мовчан хотіла виїхати до Польщі. Мисткиню зупинило те, що вона виграла мікрогрант у проєкті "Крила", який допомагає жінкам у сільській місцевості знайти роботу або відкрити власну справу.
Завдяки проєкту, який підтримує уряд Канади, Анастасії вдалося відкрити власну артстудію.
"Плани були глобальні. В моєму баченні — переїзд у велике місто, місто Харків. Там робота, з часом — студія своя. Але війна внесла великі корективи. Я розумію, що треба кудись їхати, тому що фінансово не витягую, плюс страх. Що Харків, що Близнюки — це територія не спокійна. Вже з чоловіком вирішили, що я поїду за кордон. Купили квиток. Я не хотіла їхати. Я дуже легка на підйом. А ось в цей момент я зрозуміла, що не хочу виїжджати, тому що страх, що нікуди буде повертатись, зіграв свою роль.", — говорить зі сльозами на очах художниця.
Не знаючи, що це буде, яку роль зіграє у моєму житті, я побачила, що це такий божий промисел. Я залишаюся, я здаю квитки, я нікуди не їду. З Харкова я на кожну зустріч приїжджала. Вони дуже підіймали бойовий дух, впевненість у собі. Я повернулася в улюблену професію, я змогла почати малювати. Поступово фінансова частина у моєму житті почала рости — це завдяки проєкту, впевненості у собі.
Гранта вистачило на те, що придбати матеріали для роботи, а громада допомогла знайти приміщення для студії.
Я не можу тільки малювати. Я ще й викладаю. Дуже надихає те, як люди реагують на це, коли вони не можуть тримати пензлик, або олівець, бояться: "Я не зможу, я це не зроблю". А врешті ми можемо спостерігати, які вони роблять шедеври й навіть продають свої роботи. Я дарую їм свято, впевненість у собі, можливість навчитися нового. Люди відвертаються від повсякденності.
Нині в артстудії Анастасія проводить заняття з малювання для дорослих та дітей. Художниця розписала стіну у Близнюківській школі, у селі Лукашівці розмалювала меморіал загиблим воїнам. "Петриківкою" майстриня розмальовує дерев’яні вироби — їх продає через соціальні мережі.
"Через те, що це Харків, були дуже популярні свисточки, тому що дуже багато влучань, і у людей така асоціація, що, не дай Боже, засипле й вони можуть дістати його. Десь поряд бути й посвистіти, щоб рятівники могли їх швидше знайти", — пояснює Анастасія Мовчан.
У більш дорослому віці я зупинилася саме на петриківському розписі. Я з ним познайомилася ще в училищі, потім в університеті у мене магістерська робота була пов’язана з петриківським розписом. Я зрозуміла, що я над цією технікою можу сидіти вічність, ночами. Він мені не набридає. Петриківський розпис дуже яскравий, багатогранний. Можна стилізувати будь-що: від листочка до маленької квіточки втілити у декоративний розпис.
Майстриня каже, робота дозволяє відвертатися від тривожних думок і допомагати місцевим волонтерам. Жінка розмальовує тубуси від снарядів та гільзи – гроші від продажу йдуть на потреби військових.
"Я — волонтерка. Можу сміливо це говорити. Я розписую гільзи й допомагаю місцевим волонтерам, і вже не тільки. Вже й Берестин до мене звертається. Я їздила до них на майстер-клас. Багато коштів виходить збирати на майстер-класах саме. Таким чином, ми наближаємося до перемоги та допомагаємо нашим хлопцям. Це досить масивний метал. Ми використовуємо акрилові фарби, акрилові ґрунти, й на основі цього ми їх фарбуємо. Вони досить важкі, стійкі. У них можна й букетик сухий поставити. Таким чином, робити зі злого предмета добро", — говорить мисткиня.
Анастасія каже, що поступово розвиває власну справу, але доходи поки невеликі: майже всі зароблені гроші йдуть на донати та збір на авто для чоловіка — він бойовий медик.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube