16-річний Олександр Диканьов змалку професійно займається музикою. Родина хлопця більш як рік тому евакуювалася із прифронтового села Новоосинового під Куп’янськом на Харківщині трохи далі від лінії боєзіткнення. Олександр втратив дім і майже два роки шукав можливість грати на фортепіано: у місцевих будинках культури займатися не було можливості — вони пошкоджені ударами росіян.
Як вдалося роздобути інструмент і що Олександр планує робити далі — матеріал Суспільне Харків.
Два роки без музики: історія юного піаніста з лівобережжя Куп’янщини
16-річний Олександр Диканьов з Куп’янщини грає на фортепіано змалку.
"Він малював нотки. Я не знаю, де він їх брав. Може, в телевізорі. Він міг написати сто скрипкових ключів. Багато. Він намагався щось грати. Я записувала у 4-5 років. Ховала листочки: а раптом там твір — потім дізнаємося. Його цікавила тільки музика, тільки піаніно. Він дуже творчий", — згадує мама музиканта Лариса Артеха.
Ми піаніно купили — йому було 4 роки. Ми думали, що він переросте, забудеться. Не забулося. Чим старше він стає — тим більше у нього бажання займатися музикою. Він себе тільки з музикою пов’язує.
До повномасштабного вторгнення Олександр Диканьов брав участь у міжнародних та українських конкурсах.
"Я дуже люблю музику з самого дитинства. Мені дуже подобається грати на фортепіано. Займаюся я вже 8 років. Через 4 місяці буде кінець навчання. Я вчився у Куп’янському районі, смт Ківшарівка. Там навчався, але завадила війна. Перервалося моє навчання", — розповідає Олександр.
У 2023 році його родині довелося евакуюватися з рідного Новоосинового — це село у Куп’янському районі, на лівому березі річки Оскіл. Поряд проходить лінія фронту.
Коли ми виїжджали, було голосно дуже. Нам подзвонили зі служби опіки й сказали: «Виїжджайте». Ми виїхали. Дуже сумую за рідним домом. У мене там мікрофон залишився і багато того, що ми не змогли забрати з собою.
"Коли почалася війна, перешкоди пішли, і навчання перервалося. Два роки я не займався зовсім. У мене не було можливості займатися", — каже піаніст.
Родина змінила кілька осель і залишилася на Куп’янщині, але далі від фронту. Через обстріли та переїзди, каже Олександр, не міг грати. Шукав місце для занять у клубах або музичних школах, але там пошкоджені приміщення.
Знайшов піаніно минулої зими у дитячому садку Шевченкового — із цим допоміг друг родини.
"Грати ні на чому було. Мої батьки звернулися до Чумаченка Анатолія Івановича, який мені допоміг і знайшов інструмент. Поки ми проживали у селищі Шевченковому, мені вдалося ходити в дитячий садок, де працює Анатолій Іванович. Він допоміг мені навчатися там", — говорить Олександр Диканьов.
Я, коли не займався два роки, дуже було важко повертатися до цієї роботи. Забув дуже багато. Десь моя техніка рук, пальців трошки розгубилася за цей час. Потрібно весь час працювати над цим, щоб потім не було нічого складного. Була важко. Незвично від того, що два роки не грав. Потім повернувся до свого ступеня.
Подарунки для юного музиканта з Куп'янщини, щоб він мав змогу продовжити грати
Цей рік Сашко починає із двома інструментами в кімнаті. Дізнавшись історію хлопця, родина з Шевченкового передала йому піаніно.
"Це допомогла людина, яка проживає в селищі Шевченковому. Привезли його. Поки його везли — це був шок. Складно, дуже складно. Його з четвертого поверху виносили", — розповідає переселенець з Новоосинового.
Волонтери, які займаються евакуацією, купили для Олександра синтезатор.
"У нас був такий інструмент у музичній школі у Ківшарівці. Дуже хотілося. Але нещодавно з’явився й у мене. Це — подарунок під ялинку. Дуже було емоційно. Дуже було приємно за те, що так вийшло все в такий нелегкий час для всієї країни. Ще важкувато. Після піаніно перейти на такий нелегко. Але звучання набагато краще, щось нове для себе. Фонів дуже багато. Складність тембрів, трохи інші клавіші, звук інший", — каже Сашко.
Кудись переїжджати в інше місце — буде набагато краще його взяти й поїхати, а не тягти великий інструмент такий.
Волонтер Євген Коляда розповідає, на свій день народження оголосив збір на подарунок у соцмережах.
"Історія Олександра мене дуже сильно зачепила, тому що сам я закінчував музичну школу. Грав на музичних інструментах. У нього тяжка доля, як у дитини й тяжка історія, пов’язана із цією війною. Дуже хотілося його підтримати. Діти, які розвиваються, хочуть стати кращими, бути відомими, або бути професіоналами своєї справи — треба дати їм шанс, можливість це робити. Було видно бажання Сашка займатися. За один день зібрали суму", — розказав Євген Коляда.
Люди, коли втрачають все, не хочеться, щоб вони втрачали й надію. Надію на те, що їм допоможуть, підтримають, навіть незнайома людина. Емоції були дуже зворушливі. Мені здається, я навіть більше був на емоціях, тому що мені дуже боліло це все. Я хочу таким прикладом сказати всім іншим, що немає нічого неможливого.
Нині Сашко готується до випускного іспиту у музичній школі.
"Я хочу, щоб він займався музикою. Він багато праці до цього приклав. Думаю, він і далі піде навчатися по музичному шляху. Думаю, все буде пов’язане з музикою. Він ще не ходив, а вже мікрофон у ручках тримав", — каже мама Сашка Лариса.
Олександр каже, що мріє побувати у Мадриді на музичному конкурсі та зустрітися зі співачкою Тіною Кароль. Хоче пов'язати майбутню професію із музикою.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube